A Guest for the Night by S.Y. Agnon

A Guest for the Night Reviews

• 
  Nati Korn

  קשה לי לכתוב ביקורת על ספרו זה של עגנון מכמה סיבות. הראשונה מאחר ואצל עגנון הצורה משחקת לעיתים תפקיד חשוב יותר מאשר התוכן (ואוהדיו יש ויאמרו תפקיד שקול). עגנון כותב בשפה הייחודית לו (העברית ש"המציא") ויש לקחת זאת בחשבון. אפשר ורצוי להתענג עליה. לי באופן אישי אין בעיה לקרוא בה, אינני בטוח לגבי אחרים (האם ילדי יהיו מסוגלים לקרוא אותו אי פעם?) לרוב אני נהנה אם כי קריאתי איטית במקצת. אך יש ומתגנבת לה מחשבה "נ-ד נפוח שכמותו, את המשפט הפשוט ביותר הוא מתעקש לכתוב תוך שימוש במילים ובביטויים הכי פחות שגורים". יש לו גם נטייה לתאר כל זוטא ולפרש כל דבר עד תומו, וכמו פרשן פוליטי מסויים בטלוויזיה, לחזור על אותה חוכמה פעמיים. בספר עשיר כל כך בדמויות משנה וסיפורי משנה, זה לרוב עוזר לבעלי זיכרון קצר שכמותי ולעיתים מעיק, עד כי אתה שואל את עצמך אם יש לו בכלל דבר בעל ערך לספר או דבר מקורי שלא סופר כבר.
  
  הסיבה השניה היא דמותו של הגיבור הראשי שהוא גם המספר וגם, כפי שנהוג לומר, בן דמותו של עגנון. כאן צריך להיזהר. הגיבור אף פעם אינו לגמרי הסופר, לפחות לא באופן ישיר ופשוט. הסיפור מתבסס על ביקור של עגנון בעיירת הולדתו אך ביקור זה היה קצר ואינו זהה כמובן לביקור, בן השנה כמעט, המתואר בספר. בכל זאת יש כנראה דמיון בין הגיבור לסופר. מספרים על עגנון שהיה טיפוס "לא פשוט", יהיר, רודף כבוד, מתעקש לומר את המילה האחרונה ומתעסק בפילפולי לשון מיותרים. יש כאלו שאפילו מאשימים אותו בפלאגייאט. (סירב להודות שקרא את קפקא למרות שכנראה הושפע ממנו). תהייה האמת מה שתהייה, דמות זאת משתקפת הייטב בדמות המספר הגיבור. מצד אחד הוא מעורר הזדהות בחולשותיו האנושיות (ועגנון לפחות מודע לחולשותיו ויודע לצחוק עליהן) מצד שני לעיתים הוא מעצבן בטרחנותו, בחוסר סבלנותו ובמשחקי הלשון הלא תמיד מוצלחים.
  
  הסיבה השלישית היא אופי הכתיבה העגנונית, המלאה עד להתפקע סיפורי משנה, מעשיות, דרשות ופלפולים. לעיתים הם מעשירים את הסיפור ולעיתים מרגישים קצת מאולצים, כאילו התעקש עגנון לדחוף לסיפור כל מעשייה וסיפור שאי פעם נתקל בהם.
  
  הסיפור הראשי מספר על סופר ארצישראלי בן ארבעים ואחת שביתו בירושלים ומרבית רכושו נשרפו בידי פורעים ערבים. כספי הפיצויים אינם מספיקים לו לרכוש בית חדש אך מספיקים למסע נאה. גם הטראומה ומשבר אמצע החיים משפיעים עליו לעקור עם משפחתו לחו"ל. אישתו וילדיו מתארחים אצל קרובים בגרמניה ואילו הוא יוצא לבקר, מצוייד בכספי הפיצויים, בעיירת הולדתו – שבוש, שהייתה בעבר חלק מן האימפריה האוסטרו-הונגרית. התקופה היא התקופה שבין מלחמות העולם. הוא מגלה כי העיירה חרבה בהמהלך מלחמת העולם הראשונה ורוב תושביה נפוצו ואבדו. בקיצור אי אפשר לחזור לילדות, אי אפשר לטבול באותו נהר פעמיים וכו... בעיירה הוא מנסה לשקם את בית המדרש הישן שבעיר וכעבור כשנה, משאזל כספו, עוזב וחוזר לא"י. בתוך כך הוא פורש לפנינו את סיפורם של אינספור דמויות ומקומות שבעיירה.
  
  לסיפור משמעויות אלגוריות ופסיכולוגיות רבות. ישנם מספר מוטיבים השזורים בו לכל אורכו. למשל מוטיב הנכות. רוב (אולי כל) הדמויות בסיפור הן בעלות מום, חסרות איברים מאיברי גופן או פגועות בנפשן. מוטיב אחר הוא ההשוואה בין ארץ ישראל והגלות ובפרט בין הציונים לאנשי העולם הישן. מוטיב נוסף הוא הנושא של מתן צדקה וסיוע. לאורך כל הספר המספר מתחבט בינו לבין עצמו האם לתת צדקה או לא (לעיתים באופן קטנוני לכאורה), ובתוך כך מעלה תהייה לגבי היותו של האדם גורם פעיל או סביל בעולם.
  
  למעשה ניתן לקרוא את כל הסיפור לא כביקור שארע במציאות אלא כביקור מדומיין המתרחש בנפשו, דמיונו וזכרונו של המחבר. תורמים לכך נטייתו של המחבר להפגש בדמויות שרק העלה אותן בזכרונו, תיאורי חלומות והרהורים רבים, נטייתו של המחבר להזיות תוך כדי הליכה – מתגלות אליו בהזיותיו דמויות שונות ומשונות ומשוחחות עימו, ותיאור התפצלותו של האגו שלו למספר דמויות – בעיקר לדמויות פחות מוסריות, המתוארות כאנשים שדרים עמו בכפיפה אחת או בחדרו, למשל כאשר הוא נמשך אחר בתו הצעירה של בעל המלון.
  
  הסיפור מהנה אך היה לי ארוך במקצת לימי מגפת הקורונה. יש לציין כי תיאור עליבות החיים, הדלות והרעב בגולה שלפני השואה שמו גם מגיפה זו בפרופורציה ראוייה. הוא מרשים מאוד אך יכול היה עגנון לזקקו ועורכיו לשפר את עריכתו.
  
• 
  Inna Zolotar

  I have a dream 😊 Мені хочеться, щоб наряду з уроками української і світової літератури в наших школах також вивчали твори "наших-ненаших" письменників окремим предметом, тобто літературну спадщину тих, хто народився на території сучасної України, але писали іншими (польською, івритом, ідишем, німецькою, російською, чеською, румунською, угорською) мовами, які є відомими світу, але майже незнаними в Україні.
  З Ш.Й.Аґноном вже краще. По-перше, в Бучачі його знають, важко сказати, чи читають, але вулицю і будиночок покажуть, і літературно-мистецький центр ім.Аґнона похвалять. Але мрію про те, щоб його твори були в шкільній програмі, і тоді, на мою думку, нам би легше було розповідати дітям історію Галичини.
  "Нічний постоялець" - це подорож головного героя до родинного містечка Шибуш (в якому кожен, хто бодай раз бував в Бучачі, відразу його впізнає) в 1930-х роках ХХ-го століття. Він живе там рік, а потім повертається в ерц-Ізраєль (тоді ще Палестина). І що цікаво, коли я читала багато спогадів поляків про Галичину 1920-30 хх, там вимальовувалась картинка "раю" на землі, з "молоком, медом, цукром", ідеальними містами і містечками, ідеальними родинами і процівітаючою державою. Зовсім інша картина вимальовувалась в українській літературі і спогадах, і ще інша в творах єврейських письменників. Шибуш (Бучач) Аґнона - містечко, яке не може оговтатись після Великої війни (ми зараз "товчемось" в суперечках з сусідами щодо ІІ Світової, і мало розуміємо, чим для Галичини була І Світова) - наслідки відчуваються і фізично (в романі описуються герої, які воювали, були поранені, і в певному сенсі стали неповносправними людьми), і в моральному, і в економічному. Все ще зруйновані будинки, люди, які пропали і не повернулись, люди, які були всім - стали ніким, люди, які шукають себе, і не знаходять - все це зовсім не вписується в ідеальну картинку передвоєнної Польщі.
  Ще одна цікава деталь - героями Аґнона є тільки євреї, інші (у випадку Бучача це українці і поляки) з`являються випадково, не мають імен (окрім Крульки, служниці, яка була "доброю дівчиною, хоч і християнкою"), і існують радше як тло - і це робить для мене Ш.Аґнона дуже галицьким письменником. Під "галицьким" я розумію ситуацію, коли віками багато національні території, де жодна з груп не знала іншого життя, без тих, "інших" (дізналась, як це, тільки після ІІ СВ) - при всьому тому створила таку окремішність і ізольваність в стилі "свій до свого по своє" - пишемо тільки про "своїх, - це дуже видно в польській, українській, і, як виявляється, в єврейській літературі першої половини ХХ століття. Ми і зараз в своїх почуттях скривдженності і віктимності дуже окремі, і дуже хочеться це змінити.
  В романі багато героїів покидають Шибуш - хтось виїзджає до Палестини, хтось в світа, а дехто відходить в інший світ. І тільки одне народження дитини наприкинці роману. Але оптимізму це не додає, оскільки ми знаємо, що буде далі. Ш.Аґнон закінчив "Нічного постояльця" в 1939 році.
  Попри таку невеселу тему, роман дуже спокійний, можна навіть сказати, медитативний. На позір простими реченнями передаються досить глибокі сенси. Мені проза Аґнона чимось нагадує твори В.Шевчука і Г.Пагутяк - просто, зі спокійним сумом, і глибоко.
  Тепер про переклади. Українською "Нічного постояльця" видало "Фоліо", де переклад був з англійської, тому для тих, хто володіє інгліш краще вже читати "мовою оригіналу", а ще є переклад російською, де дуже хороші коментарі і пояснення для тих, хто вперше зустріне "таліт", "Танах", "хасидів" "Суккот" і т.п., тобто це добрий початок для ознайомлення з єрейськими традиціями.
  Роман довгий, читається неспішно, тому рекомендую тим, хто не боїться обсягів і повільного сюжету. Приємного читання!
• 
  Jacek

  September 2019 : A first read can only offer so much to comment on. These days, I believe it takes a second or preferably further encounter before a good book really starts to open up. Nevertheless I wish to record that A Guest for the Night is a marvel.
  
  It's as much a story cycle (ala Le Guin's Four Ways to Forgiveness and Changing Planes and Agnon's A City in Its Fullness) as it is a novel, in the sense that although certain themes and developments are constant throughout the book and even build up to some sort of climax or another (and the last few chapters, of which the ending section consists, are phenomenally powerful Agnon—the final page is maybe his most beautiful final page of any novella or novel), most of the 80 or so short chapters here can be read independently and, if read in this manner, satisfy.
  
  There are many recurring characters and locales, whose appearances create one sort of rhythm; a larger rhythm is in the passing of the four seasons; a third is all the conversations about and mentions of Eretz Israel. (Those are the three I remember most prominently, but there are others.) In the shifting center of all the interlocking circles of rhythm and theme is the narrator, who comes out the other end much the worse for wear, entering town and the book like a ministering angel but leaving them very much a human.
  
  A distant relative of the character Daniel Bach's makes a meaningful appearance in To This Day, a short novel Agnon published twelve years after this one. I'd recommend that anyone who finishes this book and has loved it seek out To This Day as well.
  
  January 12th, 2020 : The more time passes since I finished the novel, the more I relish and appreciate and am moved by the thought of it. Literature is an absolutely incredible thing, that it has books like this one sheltering from the rain underneath its wide oil paper umbrella.
• 
  Vivian Matsui

  Tive dificuldades com este livro, mas suponho que seja normal ao acompanhar mais de 500 páginas sobre ruína e decadência. Me faltou um pouco de conhecimento histórico-cultural e também religioso, do judaísmo, que acho que fariam total diferença pra sentir o desabamento, a frustração que o narrador tem ao revisitar sua cidade natal, portando a chave para a "casa de estudos", e descobrir que tudo estava se desconstruindo, fosse por famílias emigrando, largando ofícios, sobrevivendo não mais com os valores culturais e morais de outrora, mas com o que era possível. Com a dispersão dos judeus e o desmantelamento a princípio físico e social, mas depois em âmbito pessoal e espiritual, na história de cada um ali, uma nuvem de dúvidas filosófico-religiosas, e até existenciais mesmo, paira com seu poder de destruição iminente: era preciso encontrar urgentemente um novo lugar para viver, e novas maneiras de compreender a vida - e depois, sobreviver e fazer sobreviver a ritualística e a tradição do povo judeu.
  
  O que nos atinge como um calafrio "premonitório" é o leitor saber o que aconteceu depois com a sociedade judaica: o nazismo, o antissemitismo. (O livro foi lançado um pouco antes da 2ª Guerra Mundial). Esta noção acompanha a leitura do princípio ao fim: saber que mesmo aquelas famílias já arruinadas chegariam a viver algo inimaginavelmente pior. Meu deus, a leitura é uma sensação muito estranha de culpa, vergonha, raiva, sofrimento, pena e medo, quase uma crise de pânico, mas em relação ao passado, se é possível isso (porque na leitura é lá que estamos).
• 
  Elerzlikespi(e)

  This is a really good book! Between the World Wars, a Jew who had gone up to the land of Israel comes back to his hometown in Europe, and is saddened to find so much of it in ruins, so much of its grandeur gone, and so many of its people taken by war, hunger and disease. Throughout the book the main character has brief encounters that appear coherent with the plot yet also hint at the state of his town, Szibucz, and his view of the world. To paraphrase the back cover, "A Guest for the Night" is a "prelude to tragedy" - namely, the Holocaust. It's definitely worth a read!
• 
  Andrés Prieto Zapata

  La recomendación para afrontar este libro es ¨Paciencia¨. La lectura será más divertida sí hay interés por la historia, las costumbres y la religión del pueblo judío. Puede abrumar la cantidad de contenido religioso y espiritual inherente del judaísmo. El texto presenta un número de personajes bien limitado con características e historias interesantes que facilita el seguimiento de la narración. Es llamativo que un autor judío plantee la perdida de la fe en circunstancias adversas. Se resalta del libro que tenga un glosario de terminología judía sin el cual sería imposible entender las ideas de algunos capítulos. No es uno de mis libros favoritos pero lo tendré en cuenta como consejo a quienes como yo estén interesados en conocer sobre las características de este pueblo.
• 
  Otto

  1939, am Vorabend des 2. Weltkriegs, erschien dieser Roman des israelischen Schriftstellers, der 1888 in Butschatsch in Galizien zur Welt gekommen war und 1966 den Literaturnobelpreis erhielt. Butschatsch wurde im 1. Weltkrieg stark zerstört und war, wie viele galizische Städte Wohnort für eine große jüdische Gemeinde.
  Dieses Butschatsch oder Buczacz, wie die polnische Schreibweise ist, ist die Vorlage für Szybusz, ein vom Weltkrieg mitgenommenes Städtchen, in das der Ich-Erzähler, ein zionistischer Ausreiser für eine Nacht zurückkehrt, um seine Vaterstadt noch einmal zu sehen und er bleibt dort über ein Jahr, wenn ich die Chronologie richtig erinnere. Dieser Rahmen bietet Agnon die Möglichkeit, das Leben im Stedtl in all seinen Facetten zu erzählen, vom Rabbi, der sich in die jüdischen Schriften vertieft, zu den Handwerkern und dem Arzt, der sich mühsam durchs Leben kämpft, von den Bettlern und den Kriegsversehrten zu den Bürgern. Ein buntes Wimmelbild, das diese Zeit noch einmal aufleben lässt, auch die Zeit der jüdischen Einwanderung in Palästina, der Auseinandersetzung um den Zionismus. 1939 schon im Abstieg, durch immer wieder auftauchende Progrome schwer verletzt wird der vor der Tür stehende Hitlerwahnsinn die Kultur für immer zerstören.
  
• 
  Garnik

  Բավականին լավն էր, հետպատերազմյան Արելյան Եվրոպայի հրեական համայնքի կոլորիտը, տրամադրությունները փոխանցող, Իսրայել ներգաղթի տարբեր կողմերի վրա լույս սփռող, ճիշտ է՝ բավականին ծավալուն, ու ոճի պատճառով դանդաղ առաջ գնացող («կառանձծյա»ն չլիներ՝ ամիսներով դեռ կմնար): Հայերեն թարգմանությունը հաջող է, ծանոթագրությունները շատ են ու կարևոր. առանց դրանց ընթերցողին դժվար կլիներ պատկերացնել հրեական (մասնավորապես խադիսական) բազմաթիվ սովորույթներ, էլ չասած եզրերի մասին: Կարդալ արժե:)
• 
  Nazar M

  Доволі строкаті враження від цієї книги. З одного боку, мені було вкрай цікаво зануритись у світ містечкового галицького єврейства, особливо у міжвоєнний період. Однак, стиль написання й зміст роману не надто резонують з моїми художніми та дослідницькими вподобаданнями. Не певен, що цей багатосторінковий роман (700 ст+) розрахований на широку читацьку аудиторію. Це радше нішева література.
• 
  Jim Talbott

  Though the world described in this novel is long gone, its description of the predicament of all Jews who both love Israel and have an attachment to a diaspora community remains incredibly modern... The narrator spends a year in his home town after his house in Talpiot has been burned in an Arab riot. Unable to face the loss of his home, library, and manuscripts in Jerusalem, the narrator returns to Galicia to find it in ruins with most of the people he knew killed in WWI or the pogroms after the war. Agnon brilliantly depicts the impossibility of exile along side all of the ambivalence of Aliyah.
• 
  Rubenovik

  Muy instructivo.