Srda pjeva, u sumrak, na Duhove by Miljenko Jergović

Srda pjeva, u sumrak, na Duhove Reviews

• 
  verbava

  є чимало причин, чому цієї книжки не люблять у хорватії – або навіть по-іншому, чому єрґович друкується деінде, а в хорватії вдають, що він не такий уже й центральний автор: вона про провінціалізм, про побутовий фашизм, про те, як легко в таких умовах старі герої перетворюються на ворогів, а пройдисвіти залишаються героїчними постатями. може статися, що в україні згодом з'являться свої єрґовичі, які говоритимуть неприємні речі про новоздобуте, і добре, якщо обмежиться тільки наполегливим ігноруванням (он славенці дракулич патріоти хату палили).
  "срда співає в сутінках, на трійцю" – це панорама аутсайдерства, зібрана з історій, центральні герої яких поєднані постаттю отої бідолашної мертвої срди і своїми маргінальностями. єрґович розповідає про життя п'ятьох чоловіків, які по-різному не вписуються у нове прекрасне життя своєї (зроду чи віднедавна) країни, і за цими історіями стає не так уже й важливо, чи знайдеться вбивця. книжка змушує забути, що вона ще й детектив, тому фінал, у якому підсвічуються переплетіння ниточок із усіх п'яти розділів, аж спантеличує. життєві сюжети виглядають окремими, але роман із них складається на диво цілісний.
  і тут виникає спокуса говорити про універсальність – проте, знаєте, у цій книжці, названій жіночим іменем, є п'ятеро чоловіків і один труп, а історія срди так і не розказана.
• 
  Bgcrtice

  4.8⭐️
• 
  Bezimena knjizevna zadruga

  Maloletnoj istočnoevropskoj prosjakinji i plesačici Srdi Kapurovoj neko je svirepo oduzeo život mitske ulične umetnice i nehumanim ubistvom malo razdrmao uspavani Zagreb. Tako je najveći od svih živih domaćih autora zamislio glavnu nit priče oko koje će isplesti svoj zaboravljeni i nikad popularni roman.
  
  A zapravo, ulično je ubistvo bilo tek povod, usputni provokativni detalj, ledeno jezgro, oko kojeg će buknuti pet paralelnih priča koje malo šta imaju sa svojom početnom tačkom, i sa nesretnom Srdom, koji odlaze daleko i duboko u prošlost, porodica, nacija i uglavnom propalih država i likova.
  Pet je to, dakle, zasebnih romana unutar istog naslova u kojima pisac vodi svoje večite lične i društvene ratove.
  
  Srda bi u današnjoj terminologiji možda bila i migrantkinja, ali junaci pet priča su u svim terminologijama i svim vremenima uvek isto, izbeglice. Izbegli Hrvati iz Srbije, ili Srbi iz Hrvatske, ili Bosanci od koje kuda, ljudi su to kojima je oteta ili uništena domovina, kojima su oteti ili uništeni životi, prekinuti kad ne treba, i ostavljeni da čekaju kraj. I zaludno su postajali čuvari mrtvačnica, detektivi, raznosači roštilja, kad je njihov originalni život otplovio u drugom pravcu.
  
  Malo ko razume dubinu skorašnjih nesreća ovih prostora kao Jergović, malo ko. Da je opiše svaki put genijalno, raskošno i pretužno, niko.
  No, da bi došao do tog bogatstva, morao je ostati bez svog grada i nastaniti se u ovim drugim koji ga nikad nisu prihvatili, kao ni on njih, morao je postati svaki od junaka iz ove knjige.
  
  Fantastična knjiga, pomalo iščašena u odnosu na ono što će svakako postati deo budućeg nobelovskog opusa, no nekako jedinstveno lična i moćna.
• 
  Hymerka

  Але й чортяка цей Міленко Єрґович! Як він збирає всі ті історії, наче намистини в коралі, як плавно оповідь перетікає від кравця румунської королеви першої половини ХХ століття до "братка" і рекетира 90-х, як це все багатство присмачене іронією і мудрістю...
  Ніяк не можу позбутися враження, що з того б вийшла навіть ще краща аудіокнига, всі ці оповідки хочеться слухати.
• 
  Ivan Polyvoda

  мабуть перша книжка, від якої почалася свідома любов до балканської літератури і яку пояснити не можу.
  ця книжка - свого роду детектив та присутньо багато психологізму і поглядів кількох людей на одну ситуцію.
  п.с. чудовий переклад
• 
  Julia Semeniuk

  Після останньої сторінки книги склалося таке враження, що прочитала не роман, а тисячу різних історій, спогадів. Все, що пов'язує героїв у творі - це минуле, футбольний матч "Динамо"-"Црвена звезда" 1990-го, і велика територія колишньої Югославії, по якій вони пересуваючись, шукають своїх домівок і тожсамості. Адже, як то часто траплялось на Балканах в кінці двадцятого століття: народжуєшся сербом, а помираєш - хорватом, або ж навпаки. Захоплює кількість народів, релігій і представнику кожного з них є що розповісти, кожен з них в якийсь момент почуває себе чужим, іммігрантом, або, як пише, Єргович - куферашом. Срда - теж іммігрантка, дівчинка невідомо звідки, яка прибула до Загреба невідомо для чого і яку вбили. Кожен з героїв якось пов'язаний із живою чи мертвою Срдою. Чесно кажучи, історія вбивства Срди, трохи нагадує історію розпаду Югославії в метафоричному значенні цього слова.
  
  Найбільше ціную Міленка Єрговича за його вміння передати і показати ментальність і культуру жителів балканських країн, його неперевершені описи панорам Сараєва, Загреба, Белграда, у "Срді...", як і в більшості своїх творів він згадує прізвища відомих балканських письменників, поетів, акторів, музикантів.
  
  Окрім всього вище сказаного, переклад "Срди..." Катериною Калитко на українську мову є просто неперевершеним. І це ще один вагомий фактор, який дозволяє насоложуватись читанням книги.
• 
  Davor K

  Once again, fantastic narration ... I simply enjoy everything he writes.
• 
  Nata Koval

  Весняні сутінки проштрикує світло від фар, і на тлі безперервних клаксонів, вереску гальм і вогнів світлофора з’являється силует дівчинки, що пританцьовуючи, горланить пісню на все шосе.
  
  «Пильнуй, із ким спиш ти,
  Хто є про мені,
  Взнаєш, що є жінка,
  Коли осатаніє.
  Пильнуй, кого призначиш
  Ти на місце жертви,
  А мене не спекаєшся,
  Навіть вже і мертвої», -
  
  так співала Срда Капурова, а її великі чорні очі поглинали людей по той бік лобового скла. Але ніхто не думав так багато про Срду, коли вона була жива, як після її смерті. Ця ромська дівчинка — чи то українка, чи росіянка, чи молдаванка, а, може, все й відразу, — змусила усіх говорити про себе. Але цим вже бідоласі не зарадиш, бо лежить вона тепер у холодному морзі, та думки про неї займають голови аж п’ятьох чоловіків.
  Лазар Хранілович милується шрамами на мертвому її тілі під час чергування, бо ж він працює охоронцем у морзі. Ловро Бабич розслідує її вбивство за незрозумілих обставин. Іле Мажара б’ють на допитах, бо ніби саме він вбив малу циганку, та й сам Іле вже схильний так думати.
  Свєтлан Андраші з Товариства міжнародної солідарності «Крижанич» займається справою Срди, бо він захищає права іноземних мігрантів. Тома Ваха, що зустрів Срду на трасі й заманив до своєї машини музикою. Срда пов’язує між собою усіх цих чоловіків у детектив, але розгадка її вбивства на лише другому плані, бо чоловіки мають власні болючі історії, з яким їм потрібно розібратися.
  Читаючи цей роман розумієш, що нічого не знаєш про Балкани. А плетива розповідей сербів, боснійців та хорватів настільки заплутані, що вже не можна сказати напевне, хто кому винен, і хто правий.
• 
  Nazarii Zanoz

  Це чудово, майже 600 сторінок красиво вигаданої історії. І хоч в ній, традиційно для Єрґовича, йдеться багато про різні види жорсткости, а основна фабула начебто крутиться довкола вбивства неповнолітньої десь із нашого керунку світу, це дуже гарно написано. З цього можна було би зробити кілька романів чи, принаймні, повістей, і вони би легко читалися окремими, хоч і невеликими, книжками.
• 
  Ruza Minić

  одличан...
• 
  Iryna Kupchynska

  Суміш Тарантіно і Веса Андерсена у насиченій оповіді, повній історії, химерних персонажів, внутрішніх конфліктів і тонких художніх деталей на тлі трагедії регіону. Добре, дуже добре.
• 
  Polina

  різні історії людей, які були знайомі з Срдою і так чи так причетні до її вбивства + цікаве подання історії зробили книжку цікавою. читати треба уважно, бо попри детально подану війну, серед персонажів є вбивця. окремий + за якісний переклад і оформлення
• 
  razlaz9000

  Piše Jergović, ne šali se. Usuđujem se da kažem bolje od svog kolege-glumca Vidojkovića
• 
  Frabe

  In quarta di copertina si parla di “affresco cangiante e monumentale della Jugoslavia lungo tutto il Novecento”: sarà così, ma nella mia lettura, partita bene, ho poi sofferto i troppi personaggi, le troppe storie... sicché l'attenzione è andata scemando... e l'affresco cangiante si è sfocato sempre più, irrimediabilmente.