Yalta: The Price of Peace by Serhii Plokhy

Yalta: The Price of Peace Reviews

• 
  Rick

  For all one has read of World War II, the book "Yalta: The Price of Peace" will reveal much. The story of this historical event is really one of the three main participants - Churchill, Roosevelt, and Stalin. It is a story of the three dividing up Europe into what they said they did not want -i.e. Spheres of Influence, and shaping the peace that was to come. While the meeting of the Big Three in Tehran 15 months earlier touched on many of the same subjects, Yalta in February 1945 was more immediate.
  
  At the time of the Yalta Conference the American and British allies were newly extricated from the Ardennes and the Battle of the Bulge, and were on the western border of Germany. But the Russian army stood just 40 miles or so from Berlin, having already overrun and freed most of the Eastern and Central European countries. So having the three world leaders discuss the future of Romania, Bulgaria, Greece, Hungary, and especially Poland was somewhat problematic since Russia had already been through those areas. As the Big Three discuss the various regions, the reader can see the future mess setting up before their eyes.
  
  Written by a Harvard professor of Ukrainian History, the tale is detailed and exact. The author offers the specifics and then explains them in perspective. While this book could easily have slid into an academic tome, it doesn't. Author Plokhy keeps the story engaging from the start, with just enough backstory to make sure the reader has that ever important context. Recommended.
• 
  Mikey B.

  This is an eminently readable account of what occurred at Yalta in February, 1945. It continues to have repercussions and to be debated in our current era. One of the strengths of this book is it gives an overall view, focusing in particular on the background and the personalities concerned. It is not merely a regurgitation of what was set down (agreed and not agreed upon) at Yalta. Mr. Plokhy gives us the historical grounding. For instance, he brings up the Molotov-Ribbentrop Pact and the first summit at Teheran. The chapters are all well organized and the flow for the most part is chronological. We are not only presented with the obvious main characters of Roosevelt, Churchill and Stalin, but of several others like Molotov, Anthony Eden and Harry Hopkins.
  
  The Yalta accomplishments or decisions are given in context of the era and their myriad historical problems. The war was not over. The post-historical mythology of Yalta is largely negative – some hold the view that Eastern Europe was abandoned and given away needlessly by the Western powers. This is incorrect.
  
  There were several significant achievements at Yalta. Roosevelt obtained a commitment and agreement from Stalin on the structure of the United Nations (the U.N. was still very much in doubt before Yalta). Churchill ratified having France occupy a portion of Germany; this was the beginning of the resurgence of France as a European power. Also, importantly, Roosevelt got Stalin to agree to join the war against Japan once Germany was defeated. It is sometimes forgotten today the degree of trepidation the Western Allies felt for the invasion of Japan. They were expecting fierce resistance and a long war with casualties for U.S. troops alone numbering in the hundreds of thousands. The atom bomb at the time of Yalta was still theoretical. The first explosion was in July, 1945. As the author points out, it could have been both the atomic explosions and the Russian invasion that finally prompted the Japanese surrender
  
  It is obvious from reading this book that both Stalin and Molotov obfuscated before, during, and after Yalta, any attempt to have a democratic government in Poland (and Eastern Europe). They had a million troops occupying Poland and they were determined to make Poland a puppet Soviet state and they did just that. Aside from going to war against the Soviet Union there was not much Roosevelt and Churchill could do. It was Stalin (not Roosevelt and Churchill) who broke the agreement to have “free and unfettered elections” in Poland. Real elections only took place in the 1990’s after the demise of the Soviet empire.
  
  Mr. Plokhy does well to compare Stalin to the Czars’, for his territorial acquisitions in Eastern Europe and through the secret Yalta agreements taking the land that Japan acquired during the war with Imperial Russia in 1905. Stalin succeeded well in establishing Soviet Russia as a world power.
  
  Roosevelt often described himself as the best actor in the U.S. He was always difficult to pin down and displayed different facades to various groups of people. But at Yalta it was Stalin who gave the best performance. Neither Roosevelt nor Churchill penetrated exactly who they were dealing with – a ruthless, murderous, all-powerful dictator. They actually believed they could trust Stalin (unlike many in the Soviet Union). It is curious to know why they assumed this. Was it the naïveté of their being in power for so long? The author does point out that Roosevelt and Churchill needed Stalin more than the other way around. Stalin’s Red Army killed many more Germans than the Western Allies. Also at the time of Yalta the Western Allies were just beginning to recover from the Ardennes German offensive. They needed Stalin’s army for the continuing war with Japan. As Mr. Plokhy states the enemy (Stalin) of your enemy (Hitler) should not necessarily be your trusted friend. Stalin and Hitler spoke the same brutal language which is one reason the Molotov-Ribbentrop pact was signed so expeditiously.
  
  Also from reading this book I was never under the impression that Roosevelt was feeble or duped as some suggest. He was quite astute throughout and did well on issues important to him, such as the U.N. He did this by compromising and varying his approach.
  
  The author also points out the hypocrisy of some of the positions of the Western Allies. The occupation of Iran was hardly in keeping with the principles of the Atlantic Charter and the upcoming U.N. The same could be said for Churchill’s intervention in Greece.
  
  All and all this is a remarkable book on the Yalta Summit. It is excellent in its broad scope, and gives us clearly the necessary details.
  
• 
  Віта

  'Хоч два демократичні лідери зробили все можливе у Ялті, ціна за післявоєнний мир була високою не тільки в геополітичному, а й у моральному і людському плані. Частина їхньої жертви в Ялті лежала в царині риторики, але інша частина відображала саму суть їхніх демократичних переконань. Обидва чоловіки - зокрема Рузвельт - порушили власні принципи: вони погодилися довільно провести міжнародні кордони і силоміць перемістити мільйони людей без консультацій із залученими урядами і країнами. Вони погодилися відправити радянських військовополонених додому, навіть якщо це означало їхнє тюремне ув'язнення або навіть смерть, що добре усвідомлював Черчілль. Рузвельт вважав за краще вдавати, наче він нічого не знає про розмежування Балкан на сфери впливу і був більш ніж готовий надати Радянському Союзу сферу впливу в Азії. І останнє, але не менш важливе: він ніколи відкрито не кидав виклик сталінському правлінню над Східною Європою'.
• 
  Jovi Ene

  Stalin a fost viclean și inteligent, a cedat numai unde avea de câștigat, așa că și-a văzut ca întotdeauna interesul; Churchill a fost recalcitrant, temperamentul său fiind vizibil în permanenta pendulare între SUA și Rusia; Roosevelt a fost creierul întâlnirii, moderând conflictele și accentuând discuțiile doar pentru a-și urmări țintele - viitoarea ONU și războiul din Pacific. Consecințele conferinței, indiferent din ce parte le-am privi, au fost imense.
  O excelentă carte de istorie, ”Ialta. Prețul păcii” ne oferă în cele peste 600 de pagini o analiză atentă, foarte amănunțită, a celor opt zile ale Conferinței celor trei mari (care aa decis viitorul Europei și a lumii), a deciziilor luate și a personalităților celor mai puternici oameni ai lumii din acea perioadă, precum și a contextului epocii.
• 
  Rebecca

  My senior thesis was on Yalta as the starting point of the Cold War. I used what was available to me at the time, and in reading this book (written several years after my thesis), I realize that I was wrong on a lot of things but that it was largely due to not having the right information available to me. So, as
  Neil Gaiman might say, that’s all right.
  
  This is a meticulously researched, incredibly dense book, filled with the kind of minute detail that makes a history nerd’s heart flutter. But even for me, it was a long read—400 pages of very, very small print packed in closely together, like a student who has gone over the page count and is trying to make it all fit by reducing the font size and line spacing.
  
  All of that to say, this is definitely not a book for everyone or for common consumption. But as someone who spent an entire year of her life studying Yalta (and getting most of it wrong, as it turns out), it is a must-have.
• 
  Андрій Гулкевич

  Передвісник поділу світу
  
  Конференція в Ялті тала своєрідною репетицією до Постдамської конференції. У Криму зустрілися лідери трьох могутніх держав, аби вирішити важливі питання повоєнної Європи та світу загалом. Провідники трьох держав ухвалили попередні рішення щодо Польщі та Львова, Ірану, значної частини східної Європи та на далекому сході, зачепили релігійні питання та репарацій. Проте, один лише з лідерів був готовим найбільше до перемови – Й.Сталін. Таємні служби Радянського союзу зібрали вдосталь матеріалів, завдяки шпигунству, до початку зустрічі й прогнозували розвиток розмов і дискусій. Ба навіть кімнати гостей з Британії та Америки нашпигували жучками.
  
  Найбільш важливим аспектом цієї книги є те, що конференція в Ялті вже стала відображенням тенденції 20 століття подальшого руху історії: занепад Британської імперії та появу двох нових гегемонів, що вирішуватимуть долю всіх країн – СРСР та США.
  
• 
  Jerome Otte

  Well-written and informative.I will give S.M. Plokhy kudos, for he tells the story of Yalta from the basis of what happened and what the actual dynamics were behind it. Gone are the ideas of certain groups being sold out by some evil conspiracy, this work focuses on the fact that a lot of what went on at Yalta was a combination of realpolitik, and the first fractures in the World War II grand alliance. The book does a great job of demonstrating what was accomplished during the conference and what took place.
  
  Stalin was never going to let Poland truly be independent, regardless of the opinion of Great Britain or the United States, and since the Red Army had overrun that country on its way to Berlin, protests by other countries were essentially irrelevant. Might in this case made right, and no one had the power or the will to make Stalin change his mind. There are a number of other revelations: for instance, yes, Alger Hiss was a Soviet spy at the time, but his Soviet Army spymasters apparently had little interest in the political intelligence Hiss could provide, so he apparently did little of import for the Soviets.
  
  From the perspective of the early Cold War years, Yalta failed to prevent the Soviet takeover of eastern Europe. But if diplomacy is the art of the possible, and if one judged the conference's results according to the sitaution at the time, then the US and Britain, achieved more than they are generally credited with.
  
  Admittedly, Roosevelt and Churchill were in a lousy bargaining position due to Red Army advances in eastern Europe. They needed a lot from Stalin but had little to offer him for it. Still, the US got what it wanted: a Soviet entry in the war against Japan and coopeation in the new UN. Churchill managed to restore French power and forestall an economic collapse of central Europe without serously undermining British interests. The Soviets were satisfied: they recieved superpower status, German reparations, control over eastern't Europe and a sphere of influence in the Far East. Eastern Europe got screwed over, but that couldn't be helped since the Red Army already occupied it. The US and British could have condemned Soviet action in eastern Europe, but only at the cost of global stability and peace. Despite what many uninformed hardline conservatives then and now said, a US war with the Soviets was unrealistic. Heck, Stalin never even betrayed anybody. He simply disregarded the "Declaration on Liberated Europe", just like Churchill did.
  
  In all, a fantastic book.
• 
  Maria Zayats

  Це було дуже потужно. В найдрібніший деталях, але так цікаво! Ну і звісно моторошно від сили прийнятих рішень, і наслідків їх прийняття.
• 
  Joe

  The Big Three – Roosevelt (U.S.), Churchill (Great Britain), Stalin, (USSR) – wartime conference held in Yalta in February 1945 has become an historical focal point for myth, legend and endless speculation. The proceedings, decisions and participants examined and re-examined over and over again in the ensuing years.
  
  Post-Yalta, Roosevelt was dead two months later; Churchill voted out of office in the upcoming summer; and Stalin would soon become the tyrant of Eastern Europe with his Iron Curtain. The Nazis would surrender by May and after two atomic bombs, the Japanese would do the same in August. All of this was in the future in February, 1945, but in hindsight the Yalta conference has taken on an historical life of its own.
  
  Plokhy’s book does an extraordinary job in separating fact from fiction while placing the decisions made during the conference in their proper context, i.e. none of the participants actually knew what was to come and specifically how soon after, starting with the Allied victory. Although there is no “official” record of Yalta’s proceedings, the author, using private notes and diaries, brings the meetings and the participants to life - The latter including not only FDR, Churchill and Stalin but also Molotov, Eden, Harriman and many others.
  
  The author also does an excellent job in painting the history – when necessary – up to February 1945 – and the future, specifically the ramifications of the decisions made at Yalta – all without becoming cumbersome, tiresome or over detailed and without losing the main thread of the narrative. Not an easy task by any measure. Plokhy’s Yalta is a much needed “setting the record straight” and an engaging read.
  
  Highly recommended.
  
• 
  Piker7977

  With Plokhy's detailed narrative, the reader encounters a rich education about the Yalta Conference. The topics and participants' reactions, agendas, and arguments are expertly described. These pages alone can be used a textbook for an international relations readings course. The reader also learns the details of the personalities and location of the meeting. With all the titans of foreign policy in attendance there is much to know about what motivated them and what held them back. There were leaders, military commanders, secret police chiefs, spies, interpreters, photographers, pilots, guards, and daughters. The dynamics between these people are fascinating.
  
  A fine addition to any World War II library.
• 
  Constantin Beda

  S-a făcut mult zgomot pe marginea Conferinței de la Ialta, însă conform spuselor lui Serhii Plokhy (care se bazează pe documente din arhive și pe mărturii ale participanților) acordurile și înțelegerile de la vestita întâlnire din Crimeea abia dacă au fost îndeplinite pe jumătate. Churchill avea nevoie de Stalin și marea Armată Roșie pentru zdrobirea naziștilor, iar Roosevelt i-ar fi făcut aproape orice concesie dictatorului georgian atâta timp cât era de acord să îl sprijine în războiul cu japonezii. Multe decizii importante care au afectat Europa în deceniile următoare au fost luate și la Conferința de la Potsdam (1945), dar și la întâlnirea pe care a avut-o prim ministrul britanic cu Stalin în 1944. Singurul lucru bun care s-a întâmplat la Ialta a fost demararea negocierilor pentru înființarea ONU; practic, acolo a fost concepută organizația de "Cei trei mari".
  Cât despre România, ei bine, nu prea conta pentru Marea Britanie și America, aveau și aceste state agendele și interesele proprii, care nu ne includeau și pe noi. Mulți spun că Churchill ne-a cedat foarte ușor URSS-ului, dar adevărul e că privirea lui era îndreptată către Mediterana și Grecia, unde Imperiul trebuia să-și susțină dominația. Așa că mister Winston nu prea putea să îl tragă de urechi pe Stalin în privința României, atâta vreme cât și el făcea același lucru în Grecia, pe principiul "nu mă bag ca să nu te bagi". Sigur, ceilalți "doi mari" au protestat un pic când dictatorul sovietic l-a instalat pe comunistul Petru Groza în fruntea guvernului, după o lovitură de stat. Dar nu prea mult, pentru că aveau nevoie de Stalin mai mult decât aveau nevoie de România și deschiderea la Marea Neagră.
  Ialta a fost un exercițiu de echilibristică între ideologii ��i împărțirea de teritorii, din care statele mici europene au avut cel mai mult de suferit. Și care a deschis drumul către Războiul Rece.
• 
  Mykhailo Shumylo

  "Як і жодна війна, жоден мир ніколи не є одноактною п'єсою. Він має свій початок і кінець, підйоми і падіння, героїв та негідників. І також має власну ціну. Як показує Ялта, незалежно від того, наскільки сильно стараються демократичні лідери, творення альянсів із диктатурами та тоталітарними режимами завжди має свою ціну". Цими словами закрінчується книга українського історика професора, директора Українського інституту Гарвардського університету Сергія Плохія "ЯЛТА. Ціна миру".
  
  Ялтинська конференція почала обростати легендами вже на другий день, коли її головні учасники Рузвельт, Черчель, сталін залишили Крим. До її мітологізації сильно доклалась радянська історіографія, але в суспільній свідомості вона асоціюється із наближеням закінчення ІІ світової війни та фото "великої трійки" в дворику Лівадійського палацу.
  
  Книга прояснює багато цікавих фактів: чому перед Ялтою обрали Тенеран; чому Ялта; як Франція стала членом РБ ООН та отримала зону окупації на території Німеччини; як Україна та Білорусь опинилися в засновниках ООН; як членували територію Німеччини та Польщі; як Кенігсберг став Калінінградом; чому "вивезли" всі промислові об'єкти в срср, які служило ще до кінця 80-х; про звірства радянської армії в Східній Європі; про те, як Південний Сахалін та Північні Курили перестали бути японськими і були передані срср і чому Рузвельт погодився на це; як і хто придума ленд-ліз; як Босфор та Дарданелли недавли спокою радянцям, які хотіли переглянути Конвенцію Монтре; про трагедію обміну військовополоненими, коли радянські солдати чинили масові акти самогубство, тільки би не повертатись в радянський "соціалістичний рай".
  
  І найголовніше, про те, ЩО НІКОЛИ НЕ МОЖНА ВІРИТИ ТОМУ ЩО ПІДПИСУЮТЬ росіяни!!! Вже після фінального засідання Ялтинської конференції, радянці почали по-своє тлумачити кожне слово, кожну букву, кожну кому у підписаних документах. Як, власне, і сьогодні!
  
  Книга написана 2010 року, перекладена 2019, проте надзвичайно сильно перегукується із нашою сучасністю. Окрім історичних фактів бачиш, як старі злочини та звірства виринають із глибин історії та вриваються в сучасність, а все тому, що зло було непокаране, проте воно, на жаль, і не могло бути тоді покаране. Тепер час настам.
  
  P.S. Окремо хотів згадати постать Лео Пасвольського (1893-1953), уродженяця Павлограда, автора статуту ООН. Переконаний, що цей факт має бути предметом гордості українців.
• 
  Ivan

  "Коли я вперше приїхав до Польщі, - Плохій цитує Тімоті Ґартона Еша, - я постійно чув дуже дивне слово. "Йовта", зітхали мої нові знайомі, "йовта!" - і розмова згасала у меланхолійній мовчанці". Йовта - це не журливий вислів на кшталт "життя складне", а польський спосіб вимовляти слово Ялта (принаймні, так це почув Еш). Справді, для багатьох поколінь поляків саме конференція у Ялті стала символом зради та полишення західними союзниками держави, що першою наважилася чинити опір Гітлеру у 1939 році. Ця образа відчутна до сьогодні. Під час мого візиту до дерматолога у польській поліклініці у 2019 році, я почув від балакучого старенького лікаря серед іншого таке: "Stalin wyruchał Roosevelt'a z Churchill'em w sprawie wschodniej granicy Polski" ("Сталін в**бав Рузвельта з Черчілем у справі східного кордону Польщі"). Книга Плохія не лише детально висвітлює перебіг цього (гм...) процесу, але й пояснює, чому альтернативні варіанти були малоймовірними.
  
  Монографія також цікава тим, що пояснює моральну дилему союзу лідерів демократичних країн з радянським диктатором. Черчіль та Рузвельт намагались досягти повоєнного миру та стабільності у Європі, але ціна, яку довелося заплатити, не вимірювалась лише новими кордонами Польщі. Порушуючи власні принципи та ідеали, вони погодилися на примусове переселення мільйонів людей (що було результатом створення нових кордонів), відправлення радянських військовополонених додому (попри те, що для останніх це часто означало ув'язнення або смерть), а також беззаперечне панування Сталіна у Східній Європі.
  
  З перспективи Польщі чи балтійських країн може видаватись, що конференція у Ялті закінчилася цілковитим тріумфом СРСР. Але це не зовсім так. Рузвельт та Черчіль домоглися від Сталіна поступок у найбільш важливих для себе питаннях. Черчіль запевнив собі невтручання радянців у стратегічно важливих для Британської імперії країнах Середземномор'я (насамперед Греції), а Рузвельт - допомогу СРСР у війні з Японією та створення ООН на прийнятних для США умовах.
  
  Книга починається з поетичної метафори про аргонавтів (Черчіль та Рузвельт), що вирушають на схід зустрітись з страхітливим драконом (Сталін) та здобути Золоте руно (мир). Це в багато чому визначає стиль, у якому з притаманною для автора елегантністю поєднуються політична історія та історія дипломатії, що написані на основі широкого масиву джерель��их документів (від приватних листів та спогадів до матеріалів з нещодавно відкритих радянських архівів).
• 
  Kateryna Shunevych

  «Як і жодна війна, жоден мир ніколи не є одноактною п’єсою. Він має свій по- чаток і кінець, підйоми і падіння, героїв та негідників. І також має власну ціну. Як показує Ялта, незалежно від того, наскільки сильно стараються демократичні лі- дери, творення альянсів із диктатурами та тоталітарними режимами завжди має свою ціну. Якщо ви підтримуєте союзника з розрахунку й нарощуєте його силу, вам буде важко утримати його під контролем. Ворог вашого ворога може стати вашим власним ворогом після того, як закінчиться початковий конфлікт, якщо альянс не базується на спільних цінностях та принципах.»
• 
  Roger

  An interesting update on the important Yalta Conference and how it impacted post WWII world history. Gives a different viewpoint if Stalin got too much from FDR being ill and Churchill being almost powerless to stop the Russians. Gives you a lot of insights on the deals that were made and the reasons behind the deals that were made. An interesting sidelight was the role Alger Hiss played on the American side and was he really a spy for the Soviets. Did his secret life have a role on FDR and some of the decisions made. Many people in the late 1940s and 1950s felt he comprimised FDR while the author argues differently. Would recommend this book to anyone interested in the history of the Cold Was and the end of WWII.
• 
  Lefki Sarantinou

  Το νέο πόνημα του Ουκρανο-αμερικανού ιστορικού του πανεπιστημίου του Χάρβαρντ S.M Plokhy προσφέρει έναν σπάνιο συνδυασμό ιστορίας όταν αυτή συναντά τη λογοτεχνία. Ελάχιστες είναι οι φορές που ιστορικοί καταφέρνουν να καθηλώσουν τόσο πολύ τους αναγνώστες μέσω της γραφής τους, προσφέροντας ταυτόχρονα έγκυρες ιστορικές πληροφορίες.
  Το "Γιάλτα, το τίμημα της ειρήνης" είναι ένα βιβλίο που απευθύνεται σε όλους, στους ιστορικούς, σε όσους διαβάζουν ερασιτεχνικά για τον Δεύτερο Παγκόσμιο Πόλεμο, αλλά και στο ευρύ κοινό.
  Η νέα προσέγγιση του Plokhy για την περίφημη Διάσκεψη της Γιάλτας, προσέγγιση που αντλεί την έμπνευσή της σε μεγάλο βαθμό από το πρόσφατο άνοιγμα των σοβιετικών αρχείων, έρχεται να καταρρίψει παγιωμένους μύθους σχετικά με το ιστορικό αυτό γεγονός, αλλά αποσκοπεί και στο να φωτίσει την ιστορία της καθημερινότητας της Διάσκεψης.
  Η Διάσκεψη της Γιάλτας έλαβε χώρα στη Γιάλτα της Κριμαίας από τις 4 έως τις 11 Φεβρουαρίου του 1945, λίγο πριν τη λήξη του Δευτέρου Παγκοσμίου Πολέμου στην Ευρώπη, στις αρχές του Μάη του ίδιου χρόνου. Η συνάντηση ήταν αποτέλεσμα της επιτακτικής ανάγκης των Τριών Μεγάλων Ηγετών του πολέμου, του Στάλιν, του Ρούσβελτ και του Τσόρτσιλ, να συναντηθούν και να αποφασίσουν για μία σειρά ζητημάτων. Ελάσσων εταίρος θεωρούταν ο Τσόρτσιλ, ενώ ο Στάλιν είχε το απαραίτητο προβάδισμα όσον αφορά τις σοβιετικές απαιτήσεις, λόγω των επιτυχιών του Κόκκινου Στρατού στο Ανατολικό Μέτωπο εκείνη την περίοδο. Ο Ρούσβελτ ήταν εκείνος που με την άριστη διπλωματία του κράτησε τις ισορροπίες ανάμεσα στους Συμμάχους με τις τόσο διαφορετικές επιδιώξεις για την Ευρώπη, του κομμουνιστή Στάλιν και του εμφορούμενου από την "αυτοκρατο��ική ιδεολογία παλαιού τύπου" Τσόρτσιλ. Ο Ρούσβελτ, από την άλλη, ήταν περισσότερο πρόθυμος από τους άλλους δύο εταίρους, οι οποίοι είχαν ήδη μοιράσει τα Βαλκάνια σε ζώνες επιρροής, να υπερασπιστεί τα δημοκρατικά ιδεώδη του πολέμου και την αυτοδιάθεση των λαών, καθώς και την μεταπολεμική ειρήνη, προσπάθεια που δεν στέφθηκε βέβαια πάντοτε από επιτυχία.
  Οι δημοκράτες Ρούσβελτ και Τσόρτσιλ ήταν δέσμιοι του πολιτικού συστήματος, με αποτέλεσμα να υπολογίζουν πάντοτε το πολιτικό κόστος, έννοια που ο Στάλιν, ως δικτάτορας δεν είχε σε καμία περίπτωση. Τους ηγέτες των τριών χωρών πλαισίωνε πληθώρα αξιωματούχων, καθώς και οι υπουργοί των εξωτερικών τους και οι κόρες του Τσόρτσιλ και του Ρούσβελτ.
  Ο συγγραφέας δεν διακατέχεται από καμία βιασύνη όταν θέλει να περιγράψει κάτι και αυτό ακριβώς είναι και το δυνατό σημείο του βιβλίου. Αντιθέτως, παίρνει τον χρόνο του για να περιγράψει διεξοδικά τα πάντα, ανθρώπους, κτίρια, ταξίδια, σχέδια, συζητήσεις και κρυφές προθέσεις, όλα με σκοπό να μας κάνει να πιστέψουμε ότι ήμασταν κι εμείς παρόντες στην Διάσκεψη και παρακολουθήσαμε από κοντά τα τεκταινόμενα.
  Αφού ο Plokhy μας διηγηθεί αναλυτικά το χρονικό του ταξιδιού των Ηγετών στην Κριμαία, παραθέτει με χρονολογική σειρά όλα τα επίμαχα ζητήματα που συζητήθηκαν στη Γιάλτα. Συνάμα, στέκεται στις μικρές λεπτομέρειες της συνάντησης, λεπτομέρειες φαινομενικά ανούσιες και αχρείαστες, οι οποίες όμως προκαλούν συχνά το γέλιο και είναι αυτές ακριβώς που προσδίδουν στο ιστορικό αυτό έργο τη λογοτεχνική του διάσταση, μεταφέροντάς μας νοερά εκεί. Έτσι γελάμε κι εμείς με τα χοντροκομμένα αστεία του Στάλιν όταν αυτός πειράζει τον Τσόρτσιλ, πλήττουμε θανάσιμα κι εμείς καμιά φορά μαζί με τους συνδαιτυμόνες με τη φλυαρία του τελευταίου και θαυμάζουμε αλλά και συμπονούμε τον Ρούσβλετ για τις θαυμαστές διπλωματικές ικανότητές που τον διακρίνουν παρά την προχωρημένη του ασθένεια. Παράλληλα γνωρίζουμε τι ακριβώς ειπώθηκε, επισήμως και κάτω από το τραπέζι, πως ήταν ακριβώς τα ανάκτορα που φιλοξενούσαν τους Τρεις Μεγάλους, τι έφαγαν και τι τους δυσαρέστησε κατά τη διάρκεια της παραμονής τους.
  Αποτυπώνεται επίσης ολοκάθαρα η νοοτροπία των φιλελεύθερων δυτικών από τη μία και των κρυψίνοων και μυστικοπαθών Σοβιετικών από την άλλη, που παρακολουθούν τα πάντα και τρέμουν την οργή του Γεωργιανού δικτάτορα. Αυτή ακριβώς η διαφορά των νοοτροπιών, μαζί βέβαια με τα αντικρουόμενα συμφέροντα, ήταν που προκάλεσε τελικά και το ξέσπασμα του Ψυχρού Πολέμου.
  Στη Γιάλτα συζητήθηκαν θέματα όπως η δημιουργία του Οργανισμού ηνωμένων Εθνών και η είσοδος της ΕΣΣΔ στον πόλεμο κατά της Ιαπωνίας, θέματα που αποτέλεσαν την προτεραιότητα του Ρούσβελτ, η τύχη της Ανατολικής Ευρώπης, της ηττημένης Γερμανίας και το ύψος των πολεμικών αποζημιώσεων που θα πλήρωνε αυτή, καθώς και το ζήτημα αν θα έπρεπε να συμπεριληφθεί η Γαλλία στις Μεγάλες Δυνάμεις, θέματα που απασχολούσαν περισσότερο τον Τσόρτσιλ.
  Το μεγάλο αγκάθι της Γιάλτας δεν ήταν άλλο από το πολωνικό ζήτημα, το οποίο προείχε στην ατζέντα του Στάλιν, καθώς και η επιθυμία του να κυριαρχήσει στην Ανατολική Ευρώπη. Τη επιδίωξη αυτή του Στάλιν δεν έγινε εφικτό να το εμποδίσουν οι δυτικοί, εφόσον ο δικτάτορας είχε την προβάδισμα στον πόλεμο κατά των Γερμανών.
  Τελικά η Γιάλτα ήταν μία ήττα των Δυτικών Ηγετών; Ήταν μια αποτυχημένη Διάσκεψη που παρέδωσε την Ανατολική Ευρώπη στις αδηφάγες ορέξεις του Στάλιν; Μπορούσε τελικά να επιτευχθεί κάτι καλύτερο για την Ανατολική Ευρώπη ή όχι; Γιατί ακόμη και η συμμαχία του Ρούσβλετ με τον Τσόρτσιλ παρουσίαζε ρωγμές; Ποια ήταν η συμβολή της Διάσκεψης στον επακόλουθο Ψυχρό Πόλεμο;
  Σε τέτοια ερωτήματα επιχειρεί να δώσει απάντηση ο Plokhy με το βιβλίο του. Ένα βιβλίο που συγκεράσει την Ιστορία σε πολλές παράλληλες ιστορίες. Είναι η Ιστορία του Β' Παγκοσμίου Πολέμου, η Ιστορία της πολιτικής της εποχής αλλά και της γεωπολιτικής, η Ιστορία της καθημερινότητας της Διάσκεψης και, τέλος, η Ιστορία των απαρχών και των αιτιών του Ψυχρού Πολέμου.
  
• 
  Валерий Калныш

  Відеоогляд книги на моєму каналі "Черная лампа".
  https://youtu.be/idqV5oZ1hjo
• 
  Rhuff

  Contrary to some reviews, this book does not really open too much new ground, but it is a detailed re-examination of the contentious Big Three meeting and - for all its faults - likely to stand as the definitive mainstream account for some time.
  
  Sergei (Serhii) Plokhy is an ex-Soviet emigre and the foremost Ukrainian nationalist academic in the English language, so it's understandable he would approach the subject from a pro-Western viewpoint. This is reflected in his subtext of Western Allies in western Europe as liberators, while the Soviet (Allies) are occupiers who "overrun" eastern Europe. Such intentions are seen as nefarious when practiced by Stalin, but normative when engaged in by the US and UK. But as Stalin said to the Yugoslav, Milovan Djilas: "This war will not be as wars in the past. Now the victorious powers will impose their social systems as far as their armies can reach." This was Stalin's understanding, and the West's too; so there were no real "misunderstandings" at Yalta but rather very self-centered jockyings for advantage.
  
  Along the way Plokhy reiterates old myths. For all his access to "new archives", it seems these were interpreted to reinforce the conventional views of Western historiography - such as the myth of Alger Hiss as Soviet agent, though Plokhy is honest enough to add that "no real damage" was done by Hiss' "revelations"; the myth of Stalinist evildoing in "allowing" the Warsaw Uprising to be crushed, though this uprising was entered into against Moscow's advice and was launched to pre-empt the Red Army advance, so Stalin's "standpat" attitude is not hard to fathom; the myth of eastern Europe as a string of Soviet puppet governments in 1944, though at that time there were only three - Poland, Bulgaria, and Romania; and the myth that the Western Allies did not engage in such behavior, though the Greeks under British occupation would have strongly disagreed, as well as anti-fascist partisans and trade unionists bearing the brunt of "democratization" in France, Italy, and western Germany. One myth that he does dispel, though, is the "percentage agreement" as recounted by Churchill: Stalin never acquiesced in all of Churchill's percentages, but only in the trade-off between Greece and Romania, so there was no violation over that point.
  
  For Plokhy's native Ukraine there were but two alternatives: to continue as part of the Ukrainian SSR or return to Polish administration. A pro-Western outcome in Poland would have sabotaged the very Ukrainian nationalism on which he's built his academic career, as well as the modern successor state. While Soviet evildoing at Katyn is recounted as a stumbling block for the London Poles, the ethnic cleansing conducted by Ukrainian nationalists against the Poles of West Ukraine is slighted. Plokhy surely knew of this, as did Stalin, which would have made a return to the forced old borders impossible for Poles and Ukrainians alike.
  
  The revelation that Moscow wanted to divide Germany is not altogether new, though it does counter Soviet professions to the contrary. However, one must recall that it was the US and UK that actually took the first steps to permanently divide occupied Germany, through the creation of "Bizonia" in 1947; while the Soviets did offer to reunite the Germanies in 1955 to forestall West German integration into NATO.
  
  One incredible passage in the book, on page 283, states that it's hard to find a clearly-drawn line between Western ideals and self-interest in the Middle East: to the contrary, the line is most clearly drawn, with ideals left totally in the outer margin. Plokhy gives Gulf War I as "proof" that the spirit of Allied co-operation at Yalta was finally fulfilled. Maybe so; but it's also true that the realpolitik of Yalta was upheld by Round II in 2003, as Iraq was turned into a Polish-style puppet government by an overwhelming liberator/occupier, who imposed its own social system as far as its armies could reach.
• 
  Socrate

  Momentul și locul întâlnirii au fost printre cele mai bine păzite secrete ale războiului. În seara zilei de 3 februarie 1945, la adăpostul întunericului, o coloană de automobile Packard i-a adus pe cei mai puternici doi lideri ai lumii democratice, Franklin Delano Roosevelt și Winston Leonard Spencer Churchill, la destinație – câteva vile situate lângă stațiunea Ialta, pe malul Mării Negre, cândva aflate în posesia țarilor Rusiei și a unor aristocrați de rang înalt. Ei se autointitulau „argonauții“, o referință la războinicii antici care călătoriseră pe coasta Mării Negre pentru a recupera Lâna de Aur de la un dragon care nu dormea niciodată. Recompensa era soluționarea unui război care pusese stăpânire pe întreaga lume; dragonul era chiar gazda lor, Iosif Stalin, un fost poet promițător transformat în dictator atroce. Împreună, cei trei au condus cea mai discretă conferință de pace din istoria lumii moderne. Ei au ghidat armate formate din milioane din oameni și au împărțit
  dreptatea învingătorilor așa cum au crezut de cuviință, hotărând destinele unor națiuni și trimițând milioane de refugiați spre est sau spre vest, crezând că astfel vor inaugura o perioadă de pace de lungă durată. Împreună au creat o instituție menită să apere pacea și interesele învingătorilor. Confruntarea aspirațiilor geopolitice, ciocnirea personalităților și a sistemelor de valori și luptele pentru putere dintre cei mai abili negociatori ai țărilor lor s-au desfășurat pe parcursul a opt zile în Ialta, în februarie 1945. Au plecat din Ialta mulțumiți, dar plini de temeri. În urma lor rămâ-
  neau 30 de ani de distrugeri provocate de două războaie mondiale care răpiseră zeci de milioane de vieți. La orizont se aflau incertitudinile lumii postbelice. Cei trei lideri s-au întrebat mereu dacă partenerii lor erau de încredere și dispuși să ajungă la un compromis. Puteau absolvenții celor mai bune școli private din Marea Britanie să ajungă la o înțelegere cu fiul unui cizmar georgian care fusese exmatriculat dintr-un seminar ortodox? Știau cei doi lideri aleși în mod democratic cum să discute cu inițiatorul Gulagului? Conferința le-a provocat participanților nenumărate dileme morale. A fost un carusel al emoțiilor în care nu au fost impli- cați doar liderii Marii Alianțe, ci și diverșii lor aliați care luptau pentru interesele propriilor țări și pentru a intra în grațiile propriilor conducători. După doar câțiva ani de la încheierea conferinței, marile speranțe ale inițiatorilor
  au fost spulberate, deciziile lor fiind condamnate atât de prieteni, cât și de dușmani. Participanții care au supraviețuit au adoptat o poziție defensivă sau au preferat să uite de implicarea în acel eveniment. Ambele tabere ale Războiului Rece au ajuns să fie dezamăgite și să regrete evenimentul. Ialta a devenit simbolul unei șanse pierdute, indiferent de semnificații. În Occident, ea a devenit piatra de hotar a drumului spre „pierderea păcii“, pentru a cita titlul de pe prima pagină a unui
  număr al revistei Time din anii 1950. În discursul public al epocii McCarthy, cuvântul „Ialta“ a devenit sinonim cu trădarea libertății și conciliatorismul în relația cu comunismul mondial.
• 
  Олег Проданчук

  Вже не один мій відгук було написано на чудові книги Сергія Плохія. Так цікаво розповідати історію, ще донедавна приховану у стосах архівів, доносячи її до читачів практично з легкістю роману - справжня знахідка для тих, хто цікавиться минулим. "Ялта. Ціна миру" перевершила усі мої сподівання. Вражає, наскільки глобальні питання вирішувались на даній зустрічі, на які поступки були вимушені йти лідери цивілізованого світу перед кривавим диктатором Сталіним. Наслідки деяких, ухвалених на Ялтинській конференції, рішень ще й досі виринають у сьогоденні, що ще більше підвищує вагомість й цінність даної книги.
  
  
  Чітко відтворені по архівних записах перемовини дозволяють значно глибше зрозуміти ті чи інші кроки на світовій арені. Поділ Німеччини державами-переможницями Другої світової війни, розділ сфер повоєнного впливу, створення ООН,  обмін полоненими та угода про вступ СРСР у війну проти Японії це далеко не всі питання, які намагалась вирішити "Велика Трійка".
  
  
  Від написаного у деяких розділах перехоплює подих, та про примусову репатріацію радянських військовополонених читати просто страшно. Людей проти їхньої волі повертали в совок, де на них чекали табори або розстріл. Ніхто не проводив розслідувань, вишукуючи докази проти "зрадників", до числа яких зараховували навіть цивільних, котрих Рейх примусово вивозив на свої заводи як робочу силу.
  
  
  Довго можна сперечатись про доцільність черезмірно м'якого ставлення Черчилля та Рузвельта до тварини у мундирі - генералісімуса Сталіна, та важко відповісти, яке майбутнє б настало, якби їм вистачило мужності приборкати забаганки радянців. 
  
  
  Холодна війна, зародки якої чітко прослідковцються ще з Ялти, таки змогла розвіяти ілюзії США та країн Західної Європи що до люб'язності совітів. Сподіваюсь, цього імунітету вистачить й для запобігання подальшим наївним домовленостям із Росією у наш час.
• 
  Olenka Levenec

  Чи могли б Рузвельт і Черчілль досягнути кращих домовленостей?
  Чи зробили вони все можливе для цього?
  
  Основна лінія викладу матеріалу присвячена опису неймовірних результатів радянської влади у підготовці конференції в Ялті, таємним та офіційним зустрічам трьох сторін і, звісно, розподілу сфер вливу у поствоєнному світі.
  
  Автор майстерно передає читачеві атмосферу, яка панувала на засіданнях та поза ними. Дуже детально описано облаштування тимчасових резиденцій із ліжками, ванними, різновидами страв під час банкетів, бункерами (доречі для британської штаб-кіартири його не передбачили). І, паралельно з цим, у в історію вриваються флешбеки із попередніх років війни.
  
  Три титани тогочасного світу працювали над формулами створення ООН, і в кожній з них сильні країни мали суттєву перевагу над слабшими.
  
  Тривалі дискусії трьох сторін мали вирішити під чиїм керівництвом буде Польща (тут і про претензії на Львів), долю Німеччини, питання вступу СРСР у війну з Японіює та демаркацію східноєвропейських кордонів.
  
  В книжці, як і в історіі, можна відслідкувати наскільки гнучкими можуть бути лідери у своїх політиці і цінностях. До прикладу, для Черчілля, який лобіював інтереси Польщі - це замовчування Кантинської трагедії. Для Сталіна - пакт із нацистами у 1939. А для Рузвельта - маніпуляція польськими американцями в ході останньої передвиборчої кампанії.
  
  У підсумку, книжку точно буде цікаво прочитати тим, хто почав детально досліджувати Другу світову…
  Засмутило лише, що автор вирішив перекласти брудну білизну сім‘ї Рузвельтів на сторінки книжки. Це була б чудова історія для мемуарів, а не для історичної праці (ловіть спойлер зі ст. 47).
• 
  Brian Mikołajczyk

  One of the three peace conferences that concluded WWII, along with Tehran and Potsdam, Yalta was held in February 1944 as the Allies were closing in on Germany.
  This book is an excellent day-by-day and faction-by-faction view of how Churchill, Roosevelt, and Stalin played politic in order to ensure their interests were taken care of following WWII. Takening primary sources of diaries, letters, official communique, protocols, and newspapers of the day, Serhii Polkhy does a marvelous job to present the conference in a thorough and, I would say, complete way.
  Many agreements were hashed out and compromises made for policies across Europe and Asia.
  Yalta is seen as one of the largest diplomatic failures in the 20th century based on the start of the Cold War following it and Potsdam. This however is a very surface view and Polkhy does an excellent job at showing exactly how not eager Stalin was to be friendly and agreeable, but how uneager he was to actually follow through with his promises.
• 
  Ian Cook Westgate

  This was a surprisingly in-depth and powerful look at one of the highest stakes diplomatic summits in world history. The author goes step-by-step through every topic discussed by Roosevelt, Churchill, and Stalin, giving exhaustive and fascinating context to each subject, from the question of German reparations to what would persuade the Soviets to declare war on Japan.
  
  My only caveat is that a few sections, particularly the roundabout and endless negotiations on the future of Poland, became fatiguing to read about. Historically accurate? Absolutely. But when it comes to narrative flow, I struggled to keep track or stay interested after a while, particularly from the standpoint of knowing what would happen in the end.
  
  Beyond that, I learned way more than I expected from this book and was mostly engrossed throughout. I’d recommend it to anyone who wants to reach a greater understanding of the big three leaders of WWII, along with how the political systems and realities of the Cold War and today came to be.
• 
  Tolik Kiyjashko

  Дуже гарне і детальне історичне дослідження, написане нормальною мовою.
  Рузвельт і Черчилль далеко не були єдиними (тут повіриш в те, що американці збирались воювати з бритами) На Мальті перед вильотом до Ялти Рузвельт не обговорив з Ч. жодного питання, не зважаючи на всі спроби.
  Союзники фактично здали Польщу, бо вона була окупована радянськими військами і намагалися лише якось це декорувати, включивши хоча б пару членів старого уряду в новий комуністичний. Це турбувало Ч. бо Британія вступила у війну під гаслом порятунку Польщі...
  Сталінські шпигуни добули фактично всі підготовчі документи і стратегії переговорів підготовлені попередньо і добре знали, де можна тиснути, на які поступки готові західні сили. Плюс у Ялті всіх прослуховували, цим займався і Серго Берія.
  Палаци непогано відреставрували, але з туалетами і ванними був напряг. Жартували про трьох маршалів, які стояли в черзі до туалету.
  
• 
  Rod Zemke

  A very interesting history of the historic meeting of Roosevelt, Churchill, and Stalin as WWII was drawing to a close. A very misunderstood piece of world history as neither Roosevelt nor Churchill had the greatest bargain position regarding the fate of the world after the war was concluded. The US did not really know if they were going to have a nuclear weapon in February of 1945 and the Soviet army occupied and therefore controlled almost all of Eastern Europe. The US was somewhat desperate to get the USSR to declare war on Japan to take pressure off of the US.
• 
  Grant

  Based on painstaking research, including declassified Soviet documents, Plokhy's study provides a balanced and insightful study of the conference and its consequences. Discarding decades of partisan wrangling, he succeeds in presenting events as the participants saw them with clarity, precision, and wit.
• 
  Anton

  Протягом всього часу читання книжки якось наче здавлювало всередині.
  Учасники з різних "світів", по різному д��вилися на все, з різними завданнями. Нехай би цілі різні, але наскільки ж відрізняються світогляди. Немислимо.
  Відношення до своїх громадян, до чужих, до дійсності, до реальності. В кожного своя, чимось підкріплена, правда.
  Книжка хоч і не легко читалось, проте дуже цікава.
• 
  PyranopterinMo

  This book has a lot to tell about the real give and take at the Yalta meeting rather than the cold war narrative found in all the general history books that I have seen. But it is hardly a book that one can't put down.