| Title | : | Нова Європа |
| Author | : | |
| Rating | : | |
| ISBN | : | - |
| ISBN-10 | : | 9786176796510 |
| Language | : | Ukrainian |
| Format Type | : | Hardcover |
| Number of Pages | : | 176 |
| Publication | : | First published September 17, 2018 |
У збірці есеїв «Нова Європа», ініційованій Центром «Нова Європа» та «Видавництвом Старого Лева», відомі українці-інтелектуали — історики, політики, журналісти, релігійні та громадські діячі — розповідають про своє бачення України та її місце в Європі. Вони діляться нетривіальними думками, які будуть цікаві і скептикам, і оптимістам, а також тим, хто намагається сформувати власну візію розвитку нашої країни.
До збірки увійшли есеї таких авторів: Альона Гетьманчук, Мирослав Маринович, Дмитро Кулеба, Світлана Пиркало, Олександр Щерба, владика Борис (Ґудзяк), Оксана Пахльовська, Володимир Єрмоленко, Ярослав Грицак, Віталій Портников, Микола Рябчук. Упорядниця Катерина Зарембо.
Нова Європа Reviews
-
«Підгнило щось у Датськім королівстві», і не лише в датськім, і ми всі це добре відчуваємо. Якщо не гниль, то музеєфікацію Європи. Якщо європейці це ті, хто ностальгують за Європою (як пише Кундера), то ми якось недоєвропейці, бо ще не ностальгуємо, ще віримо, на подив усім європейцям.
Ця книга — це спроба помислити кілька речей: 1) що відбувається з ЄС зараз 2) Яка роль України для ЄС і майбутнього Європи і 3) А шо там в Росії.
Далі тут:
https://t.me/dare2learn -
Чудова підбірка есеїв! Розмаїття досвідів авторів і авторок малює досить велику і детальну картину України та її контекстів. Однозначно раджу до прочитання!
Ну, перш за все, скажу, усі автор(к)и впевнені, що місце України в Європі. І це дає надію. Інше питання, звісно, коли ми це місце виборемо і якою на той час буде Україна. Події 2013-2014 років, коли Україна вийшла на Майдан за гідність, довели і світові, і нам самим, що ми хочемо жити за європейськими цінностями, цінностями верховенства права і прав людини, тобто жити за принципом позитивної суми ("win-win"), а не за принципом нульової суми ("win-lose"), який Росія нав’язує Європі, своїм сусідам, тобто (особливо) нам останніми роками.
Інша думка, яку наводять теж в усіх есе - нагадування про проблеми і кризу цінностей у самому Європейському Союзі. Крім прав людини і верховенства права, західноєвропейська демократична традиція збудована також і на такій цінності як жертовність - готовність приносити жертву за попередні цінності, за ті свободи. Проте, останніми роками в ЄС все частіше звучат�� пропозиції, які говорять нам, що багато європейців призабули про ту третю, але надважливу цінність, на якій був ЄС і побудований. Це спостерігаємо, зокрема, в заявах європолітиків та євроінтелектуалів, що треба з Росією вести business as usual. Про це детальніше пишуть Оксана Пахльовська та Борис Ґудзяк.
Дмитро Кулеба також пише про кризу теперішнього Брюсселю, який намагається вести з Росією діялог попри те, що та явно не дотримується багатьох пунктів попередніх діялогів та домовленостей. З іншого боку, Кулеба і його колега Олександр Щерба як досвічені дипломати вказують нам і на українські хиби, що проявляються в нашій нетерпимості до прав і свобод інших - чи то будуть роми, євреї, геї або лесбійки. Така політика нетолерантности не додає довіри до нас в очах тих політиків ЄС, які займають відкрито проукраїнські позиції.
Мирослав Маринович і Оксана Пахльовська згадали також і про історичний контекст України - про близькість українських традиції до західноєвропейської демократії, що торує нам шлях саме в Європу, а не у протилежний бік. Але Микола Рябчук влучно зауважує, що хоч в Україні і вкорінилася любов до свободи та рівности, у нас, на жаль, не встигли прижитися всі інституції, які захищають верховенство права. І саме цього нам треба вчитися тепер!
Наостанок зауважу, що в кількох есеях звучало припущення, що саме від вирішення питання України залежить майбутнє Європи: чи вийде вона із ціннісної кризи, а чи навпаки її поглибить. Якщо це так, то Україна від 2014, сьогодні і ще довго є і буде епіцентром вельми важливих процесів Європи. А отже перед нами - досить серйозний виклик, але також і чималі можливості. -
ІМХО Третина - дуже сильні тексти, оригінальні, задають свій порядок денний! Третина - середніх текстів, повторення те, що і так обговорюється. Третина - банальні вторинні тексти, самобичування, розчарування.
В будь-якому разі 100% раджу до прочитання! -
Цікава колекція думок про Україну в Європі та Європу в Україні. Можна погоджуватися чи ні з опініями авторів, але, у будь якому разі, з ними варто ознайомитися.
-
Книга "Нова Європа" - це збірка есеїв українських інтелектуалів з ідеями нині дуже актуальними для нас, артикульованими у час Майдану та війни, що триває з 2014 року. У цих глибоко ідейних текстах показано: 1) імперіалізм росії без прикрас з усіма його жахіттями, які передусім спрямовані на Україну (минулі століття, історична перспектива, сучасність) та потенційні ризики, що приховувало загравання Заходу з путінським режимом. 2) місце в України в Європі, поза всяким сумнівом, про виклики і вагу такого самовизначення.
Книга видана 2018 року, до повномасштабного вторгнення, тому думки Віталія Портникова, Дмитра Кулеби, Ярослава Грицака та інших співаторів у той період тільки підкріплюють сьогоднішнє глобальне бачення місця України у світі. У цій книзі дуже чесно сказано про політичні та культурні відносини з найближчими до нас країнами-сусідами, східноєвропейськими державами-членами НАТО, країнами Вишеградської четвірки (Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина). Навіть без глибокого знання історії та геополітичних концепцій, збірка однозначно додає глибшого розуміння і добрих пояснень тим питанням, які ставимо собі і сьогодні, а надто - у річницю повномасштабного вторгнення.
Особливо відзначу примітки у книзі - це посилання на різні ресурси, багато статей про політику, історію, старі і нові наративи.
Сенс на 176 сторінкаХ, деякі цитати з різних есе:
📌 У людській історії кожен занепад системи колективної безпеки означав війну, внаслідок якої змінювався статус-кво. Третю світову війну ми не помічаємо, бо живемо в постнуклеарну епоху.
📌 Постійне намагання вести діалог, коли тебе з ус��х боків б'ють і розхитують, є прямим наслідком страху втратити добробут і безпеку, що підвищує вірогідність одного сценарію - втрати усього, хто відмовився від боротьби заради того, щоб нічого не втратити.
📌 У вимірі "гібридної війни" все розмитіше, заплутаніше - і тим небезпечніше. Україна, яка інтелектуально, духовно, військово бореться за свою свободу і європейське майбутнє, співіснує з Україною байдужою, цинічною, корумпованою.
📌 Але там, де на насильство заплющують очі, Європа закінчується. І людина закінчується теж.
📌 Якщо історія може чогось навчити, то один із її уроків полягав би у тому, що цінності мають значення. -
Почитав і сам відчув себе трохиінтелектуалом. Цікаво читати передбачення про Україну і Європу 18го року зараз. Мені завжди бракувало розуміння в темі 'чому ЄС не бере Украхну' і мені завжди спадала на думку лише корупція та зросійщиний схід країни.
