Після прози by Yuri Izdryk

Після прози Reviews

• 
  Kseniia Nosulenko

  Якщо чесно, не скажу, що ця поезія мені супер-відгукнулася. Вона досить сучасна, сповнена англіцизмів, досвідів зміненої свідомості, але якось не надто про мене.
• 
  Sergii

  Хочу стосунки як вірші Іздрика. Найкраща інтимна лірика всіх часів.
• 
  Nola1437

  Господи, як чарівно пан Юрій бавиться зі словами!
• 
  Abraham Hosebr

  Тут є практично всі мої улюблені вірші Іздрика. Загалом все як і попередні рази - від дуже погано-банально, до дуже добре, смішно - сильно - оригінально.
  Тим не менш за всі ці роки, найсильнішим в нього залишається цикл "Станіслав і 11 його визволителів".
  
  *
  Це місто в тобі. Територія зла
  щоразу зростає. Покута
  уже не рятує. Порядок розла-
  -мано. Перемогу забуто.
  І кожного вечора кожного дня
  у млявій, лінивій молитві
  ти падаєш долі, як вершник з коня
  у програній змієві битві.
  І все ж під склепінням цих тлінних небес
  можлива іще перемога.
  Якщо тільки Юрій самого себе
  врятує від себе самого.
  *
  ти напівпрозора та повна секретів
  і шифри твої нетутешні
  у пахощах спецій у млості секрецій
  я встоте вмліваю як вперше
  
  релігія літа в повітрі розлита
  мов заповіді висоти
  мої у тобі вибухають квіти
  і впевнено
  сповнено
  стигло
  відкрито
  в мені проростаєш ти
  *
  Є така річ – точка неповернення
  а є ще кажуть горизонт подій
  я раніше був майже впевнений
  що людині не варто бути самій
  що людина повинна мати пару
  бодай пару друзів чи пару калош
  бо та котра над чайником пара –
  це просто хмара де ховається дощ
  нехай несправжній хай потенційний
  та попри все – небесна вода
  навіть якщо вона кислотна відстійна
  навіть якщо вона – чорна біда
  так от із чайником я ще можу жити
  однак терпіти людину поруч – вже ні
  бо в своєму малому приватному світі
  почуваюся як на громадянській війні
  хоч ніби-то й нема з ким воювати –
  все воно майже рідне і навіть трохи своє
  але стрьомно бачити у власній хаті
  інших вкотре згадуючи що інші таки є
  ну й нехай собі будуть значить я не самотній
  тут немає поділу на «чужий» і «свій»
  але я вже звик сам стелити собі постіль
  і зникати вві сні як за горизонтом подій
  точку неповернення таки перейдено
  хоч невідомо куди цей перехід веде
  тож віднині лишаюся жити з дзеркалом
  несуттєво – як довго
  несуттєво – де
• 
  Fuelrv

  Збірка була моїм компаньйоном близько року, починаючи захопленням у період коли після літератури 9 класу в руки потрапила поезія з матюками, сексом і наркотиками (а кожна 5 сторінка з помітками). Зараз уже охолола і думаю, що не моє, особливо стиль. Звісно Іздрик то набагато більше за нецензурну лексику чи речовини, був цінним досвідом і впливом в цьому моєму тінейджерстві, лишилися фаворити серед текстів що западають до душі і досі. Можливо буде цікаво повернутися до його творчості у більш зрілому віці
• 
  Yulia Dibrovska

  Мені дуже сподобалось (крім матів) і я насолодилась цією книжкою.
• 
  Anna Kabatova

  Мені шкода, але ні.
  Мої стосунки з Іздриком почалися у школі, в епоху мого бунтарства, коли я захоплювалася соціальними темами та чимось "жоским", тоді ж захоплювалася Керуаком та Буковскі.
  Тепер же, роки потому, я вже не захоплююсь ніким з них, і як виявилось, поезія Іздрика мені теж вже не заходить, нажаль.
  А ще я очікувала більше все ж соціальної поезії - принаймні, Іздрик здавався мені таким тоді - чоловіком із поезією про складні теми, який не стримує себе, коли питання стосується ненормативної лексики. А проте, ця збірка здебільшого містить інтимну лірику, і стосується жінок та/або кохання.
  Але нічого поганого сказати про саму книжку як збірку не можу - гарне видання, як я зрозуміла, то тут зібрана майже вся поезія Іздрика (принаймні, на момент її виходу). Письменник дуже влучний і іноді навіть неочікуваний у метафорах та порівняннях. А ще там також багато різноманіття за ритмікою.
  Просто, схоже, я на іншому етапі життя і ця поезія вже (або ще) для мене не актуальна...