Title | : | Після прози |
Author | : | |
Rating | : | |
ISBN | : | - |
ISBN-10 | : | 9786176140481 |
Language | : | Ukrainian |
Format Type | : | Paperback |
Number of Pages | : | 232 |
Publication | : | First published January 1, 2013 |
Після прози Reviews
-
Якщо чесно, не скажу, що ця поезія мені супер-відгукнулася. Вона досить сучасна, сповнена англіцизмів, досвідів зміненої свідомості, але якось не надто про мене.
-
Хочу стосунки як вірші Іздрика. Найкраща інтимна лірика всіх часів.
-
Господи, як чарівно пан Юрій бавиться зі словами!
-
Тут є практично всі мої улюблені вірші Іздрика. Загалом все як і попередні рази - від дуже погано-банально, до дуже добре, смішно - сильно - оригінально.
Тим не менш за всі ці роки, найсильнішим в нього залишається цикл "Станіслав і 11 його визволителів".
*
Це місто в тобі. Територія зла
щоразу зростає. Покута
уже не рятує. Порядок розла-
-мано. Перемогу забуто.
І кожного вечора кожного дня
у млявій, лінивій молитві
ти падаєш долі, як вершник з коня
у програній змієві битві.
І все ж під склепінням цих тлінних небес
можлива іще перемога.
Якщо тільки Юрій самого себе
врятує від себе самого.
*
ти напівпрозора та повна секретів
і шифри твої нетутешні
у пахощах спецій у млості секрецій
я встоте вмліваю як вперше
релігія літа в повітрі розлита
мов заповіді висоти
мої у тобі вибухають квіти
і впевнено
сповнено
стигло
відкрито
в мені проростаєш ти
*
Є така річ – точка неповернення
а є ще кажуть горизонт подій
я раніше був майже впевнений
що людині не варто бути самій
що людина повинна мати пару
бодай пару друзів чи пару калош
бо та котра над чайником пара –
це просто хмара де ховається дощ
нехай несправжній хай потенційний
та попри все – небесна вода
навіть якщо вона кислотна відстійна
навіть якщо вона – чорна біда
так от із чайником я ще можу жити
однак терпіти людину поруч – вже ні
бо в своєму малому приватному світі
почуваюся як на громадянській війні
хоч ніби-то й нема з ким воювати –
все воно майже рідне і навіть трохи своє
але стрьомно бачити у власній хаті
інших вкотре згадуючи що інші таки є
ну й нехай собі будуть значить я не самотній
тут немає поділу на «чужий» і «свій»
але я вже звик сам стелити собі постіль
і зникати вві сні як за горизонтом подій
точку неповернення таки перейдено
хоч невідомо куди цей перехід веде
тож віднині лишаюся жити з дзеркалом
несуттєво – як довго
несуттєво – де -
Збірка була моїм компаньйоном близько року, починаючи захопленням у період коли після літератури 9 класу в руки потрапила поезія з матюками, сексом і наркотиками (а кожна 5 сторінка з помітками). Зараз уже охолола і думаю, що не моє, особливо стиль. Звісно Іздрик то набагато більше за нецензурну лексику чи речовини, був цінним досвідом і впливом в цьому моєму тінейджерстві, лишилися фаворити серед текстів що западають до душі і досі. Можливо буде цікаво повернутися до його творчості у більш зрілому віці
-
Мені дуже сподобалось (крім матів) і я насолодилась цією книжкою.
-
Мені шкода, але ні.
Мої стосунки з Іздриком почалися у школі, в епоху мого бунтарства, коли я захоплювалася соціальними темами та чимось "жоским", тоді ж захоплювалася Керуаком та Буковскі.
Тепер же, роки потому, я вже не захоплююсь ніким з них, і як виявилось, поезія Іздрика мені теж вже не заходить, нажаль.
А ще я очікувала більше все ж соціальної поезії - принаймні, Іздрик здавався мені таким тоді - чоловіком із поезією про складні теми, який не стримує себе, коли питання стосується ненормативної лексики. А проте, ця збірка здебільшого містить інтимну лірику, і стосується жінок та/або кохання.
Але нічого поганого сказати про саму книжку як збірку не можу - гарне видання, як я зрозуміла, то тут зібрана майже вся поезія Іздрика (принаймні, на момент її виходу). Письменник дуже влучний і іноді навіть неочікуваний у метафорах та порівняннях. А ще там також багато різноманіття за ритмікою.
Просто, схоже, я на іншому етапі життя і ця поезія вже (або ще) для мене не актуальна...