| Title | : | Ерос і Психея. Кохання і культура в Європі |
| Author | : | |
| Rating | : | |
| ISBN | : | 9664481262 |
| ISBN-10 | : | 9789664481264 |
| Language | : | Ukrainian |
| Format Type | : | Hardcover |
| Number of Pages | : | 496 |
| Publication | : | Published January 1, 2023 |
Ви зустрінетеся з французькими, німецькими, італійськими, британськими, австрійськими, єврейськими та українськими текстами. Українські теми тут тісно сплетені з європейськими: автор не лише намагається поглянути на українських авторок та авторів (Марко Вовчок, Леся Українка, Володимир Винниченко, Юрій Косач) крізь загальноєвропейські теми, а також торкається європейських сюжетів (образ Мазепи в європейській літературі; творчість Захер-Мазоха), які безпосередньо зачіпають український ґрунт.
Ерос і Психея. Кохання і культура в Європі Reviews
-
У цій книжці є все те, що я так люблю. Зв'язування багатьох розрізнених історій в одну ажурну мережу, проведення паралелей, з'єднання в часі і просторі.
Мені дуже цікаві спроби вловити дух часу, вайб доби :) Не просто описати обставини, події, культурні явища, а з усього цього вималювати ставлення людей тієї чи іншої епохи до себе, до інших, до світу навколо. І ця книга - чудовий приклад такого вловлювання. Бо у світогляді людини зазвичай є своя логіка: певне ставлення до бога, природи, держави тощо узгоджується зі сприйняттям свободи, влади, честі, справедливості, етичних норм. І практично втілюється у ставленні до себе, власного тіла і почуттів, до стосунків з людьми -батьками, братами-сестрами, дітьми, вчителями, друзями, коханцями...
Деякі моменти книги мені дуже відгукнулись, просто ніби моїми словами сказано, а з деякими - досі веду уявну суперечку. І в цьому ще одна цінність "Еросу і Психеї" - це книга-медитація, яка дозволяє відстежити власне сприйняття of love, fuck and tenderness.
У передмові Володя Єрмоленко хвилюється, чи є ця книга нині вчасною, бо написана ще до повномасштабного вторгнення. Проте особисто мені зараз навіть простіше читати і міркувати про вічне, аніж кілька років тому. За час великої війни відсіялось чимало штучного, навіяного, стало значно більше чесності з собою і рефлексувати власні стани і почуття стало легше. Ще у 2022 році я майже не могла читати книжок, хіба про різні війни, бо адаптація до нової реальності ще тривала. Зараз вже можу - коли перестаєш перечікувати, починаєш жити. І читання про щось небуденне, тривке, про саму основу життя дуже підживлює.
Любов і війна часто опиняються поруч, і не лише у гаслі Make love, not war :)
Дуже раджу до читання. Книга, що дарує насолоду :) -
Одна з найкращих книжок цього року для мене (so far). Мало того, що через призму історії, культури і мистецтва ти дізнаєшся щось про самого себе, так ще й на вечірці з друзями можна видатися капець яким мудрим, якщо поділитися тейками з книжки. A win is a win!
-
На початку квітня у мене стався нечитун, а після, під час відпустки я почала ковтати ці есеї просто "пачками". Так от, не робіть так) найкраще буде спокійне повільне ознайомлення з кожною темою, переглядом списку фільмів, прослуховуванням Культ Подкасту (дуже помічне, раджу) і поступовим зануренням у тему кохання та Еросу. Ця книга ніби слугує додатком (продовженням?) "Далеких Близьких", тож тепер і її доведеться перечитати, бо це було аж в 2017 🫣
Дуже цікавий матеріал для обговорення та роздумів, а також занурення в історичний контекст і знайомства з персоналіями -
Володимир Єрмоленко - один із найяскравіших інтелектуалів нашого часу, його можна слухати годинами і це завжди несамовито захоплююче.
Ця книга є продовженням попередньої книги есеїв "Далекі близькі" і на мою думку, ще цікавіша, бо тут гармонійно поєднується література, мистецтво, музика, філософія та історія і понад усім цим витає тема кохання і пристрасті.
Насолода для душі! -
Це була чудова подорож культурою Європи. Цей текст вартує 5 зірок, але я не можу їх поставити, бо видавати таку книгу без жодної ілюстрації тих творів мистецтва, що тут згадувалися - то є злочин.
Знімаю бал не з тексту, а з видавництва -
Це було довге вдумливе естетичне й філософське читання, яким хотілося смакувати, обдумувати, дивитися з нового для себе ракурсу на вже знайомі мистецькі твори.
Книга багато в чому літературознавча, бо Єрмоленко не просто аналізує якісь загальні тенденції чи описує творчість письменника чи митця в контексті певних загальних європейських течій, а й часто аналізує конкретний літературний твір, його героїв, їхню мотивацію і пояснює чому автор чи авторка писали так, а не інакше, і чому вони є "дітьми" своєї доби.
Надзвичайно цікаво було читати аналіз тих романів і творів, які читав сам, а до деяких статей ще повернуся, як перечитаю згадувані книги. Так у статті про Винниченка із задоволенням читала про Мефістофеля, а от про «Хочу» перечитаю, щойно прочитаю сам роман.
Дуже сподобалися матеріали про Ґете, Бронте, Байрона, Лесю Українку, Лоуренса, Винниченка, Косача і Дюрас. Тобто, майже все. Дуже не вистачало в статтях, де йдеться про художнє мистецтво, візуалізації, тому там телефон не випускався з рук, все хотілося гуглити.
Прекрасна книжка, щоб пізнати щось нове чи побачити по-новому вже знане у літературі і мистецтві загалом. А ще приємно бачити, як автор уміло вписав українські постаті в загальноєвропейський контекст і це теж той кут зору, який відкриває нас самих нам. -
❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️
-
Володимир Єрмоленко написав, що у Європі у 19 ст у Європі не було війн/революцій і тому забувши, що таке страждання і жорстокість європейці насолоджувалися творчістю Мазоха. Це показує наскільки автор некомпетентний. Він підтасовує факти, щоб його теорії працювали і може написати навіть такі абсурдні речі. У 19 ст я нарахувала 49 війн і революцій. Це і наполеонівській війни, кримські, шлезвізькі війни, Туреччина захоплювала Балкани, російсько-шведська, англо-шведська, австро-італійська війни, сербська, іспанська, польська, бельгійська... революції. Це не рахуючи війни у колоніях, де європейці помирали і страждали. Після такого важко серйозно сприймати написане автором. Дуже дивно, що кандидат філософських наук, викладач Києво-Могилянської академії може собі таке дозволити.
-
Блискуче написано!
Давно не читав/слухав нічого настільки інтелектуально насиченого, цікавого, естетичного та надихаючого.
Я слухав і одночасно слідкував очима в книжці. Так легше тримати ритм читання і одночасно насолоджуватися стилем автора
“Кохання ж бо ніколи не є тільки Близькістю і тільки Далекістю. Платонова Діотіма мала рацію: Ерос ніколи не є сином самої лиш Бідності (тобто нестачі) і самого Багатства (тобто надлишку). Кохання - єднання обох, переплетення обох. Воно - пошук Близькості крізь
Далекість. Воно - подорож у Далеке, щоби знайти справжнє Близьке. Воно — мрія про Близькість Далекого. Воно - мужність прийняти Далекість Близького.” -
З одного боку було цікаво почитати про речі, які я знаю, з нової сторони, з новим способом гуртування. В основному це стосується історії мистецтва, воно частіше для мене про об'єкти, про архітектуру, живопис, л��тературні твори тощо. Про контекст історичний. Подивитись на ці речі, як мотивовані любов'ю тією чи іншою мірою, або похідними від неї - знаєте, як в офісі вперше за десять років сісти за інший стіл й раптово вхопити незнайому перспективу знайомого місця. За таке відкриття мені очей вдячна.
З іншого боку. З іншого - автор любить теорію далекого близького, писав вже про неї раніше. Ну і вбирає ті факти, що пасують меті есеїв. А іноді свідомо чи ні робить нелогічні висновки з фактів, що повинні якось підтвердити його думки. Не думаю, що весь спектр людський почуттів можна вписати виключно в далеке близьке та близьке далеке.
Останні есеї звучали розлого, сповнено красивого протиставлення того-сього, але сенсу в них було як в словнику антонімів.
Цікавий факт для себе. Жоден роман сестер Бронте мені не сподобався, проте почитати їх біографію виявилось раптово захопливо, ніби життя майстерніше склало сюжет, ніж авторки. -
Якщо коротко, то ця книга про концепт і образ еротичного в європейській культурі від античності до 20 століття, з великим фокусом на літературу, але і з частинами про інші сфери культури.
Володимир Єрмоленко для мене яскравий приклад публічного інтелектуала. Він здатний помістити літературний твір, філософську ідею, чи стиль у живописі у ширший соціокультурний контекст. І розповісти про цей контекст захопливо, без зайвого академізму. В “Еросі та Психеї” він часто вказує на переплетення образів і концептів “еротичних” та “інтимних” з їх суспільно-політичним значенням. Єрмоленко виводить з цих переплетень соціокультурного ставлення до сексу, кохання і стосунків поняття “ерополітика”. Що це означає? Читайте книгу!
Особливо приємно, що в цій книзі українська культура трактується як невід’ємна частина ширшого європейського культурного простору. Тут можна прочитати про Мазепу Байрона і про Мазепу Гюґо, про Дон Жуана в його іспанській генезі й французькій інтерпретації-експропріації, а потім –– і Дон Жуана Лесі Українки. Часто про українську літературу пишуть як якусь річ у собі (особливо шкільні підручники), відірвану від решти світу, що абсолютно неправда і особливо неправда для періоду так званого “довгого дев’ятнадцятого століття”.
Дуже зацікавив розділ про Захер-Мазоха і його використання українських сюжетів, сетингу і “екзотичної естетики” у своїй химерно-макабричній творчості. -
Це збірка есеїв зі списком рекомендованої літератури та фільмів для подальшого ознайомлення, поданих після кожного розділу. У книзі автор оглядає європейську культуру в контексті зображення кохання й еросу в творах знакових митців від епохи Ренесансу до наших днів.
🔸Крізь усе це сплетіння сюжетів, імен, творів, видів мистецтва, проступає та сама тема - тема кохання як напруги між Близьким та Далеким. Автори, до яких я звертаюся, шукали індивідуальних відповідей на питання про те, як у цій напрузі зберегти рівновагу🔸
Автор веде нас Ренесансом, що був епохою пошуку гармонії, археології, екскавації, апсайклінгу, і зображував кохання в термінах релігії. За ним було бароко - релігія в термінах кохання, грандіозність і велич, епоха зміни, перетворення і метаморфоз. Далі нам показують аскетичний і раціональний класицизм, сенсуалізм і сентименталізм рококо, і так крізь ці та інші епохи ми доходимо до сьогодення з культом соціальної дистанції.
Автор розглядає багато імен, що залишили свій слід в історії культури. Тут антиканон і геній Ґете, гедонізм і атмосфера деструкції Бронте, потойбічний романтизм Байрона, ерополітика femme fatale Мазоха, традиція європейської драми та творчість як самодеструкція Лесі Українки, філософія рівноваги та контрабанда людяності Винниченка, а також інші, не менш важливі промені епох.
🔸Еротика - це також мистецтво відкривати, приховуючи, і приховувати, відкриваючи🔸
Завдяки авторовим "Що почитати" я знайшла собі кілька нових бажанок, та більше до цього причетні самі есеї: кілька імен для мене були нові, а деяких письменників я відкрила з іншого боку. Раджу прочитати "Ерос і Психею" усім, хто бажає більш детально ознайомитися з темою кохання у літературі та мистецтві, навіть якщо ви добре розбираєтесь у темі, автор пише легко й цікаво, це гарний варіант приємно провести кілька вечорів 😌 -
Думка, яка була зі мною від першої й до останньої сторінки цієї книги: «Боже, як я його кохаю».
«Ерос і Психея» стала для мене пропрацюванням почуттів та травм, які були та є зі мною від дня, коли я познайомилася зі своїм чоловіком. Від дня, коли я в нього закохалася.
Есеї, які пише Володимир Єрмоленко, завжди чіткі та влучні. Вони поєднують в собі художню легкість та наукову правдивість. І, звісно ж, фах автора накладає свій відбиток на текст: він глибоко філософський. Це нескінченна кількість роздумів. Це читання, яке вимагає думок у відповідь. Єрмоленко, вступаючи в діалог з авторами минулого, очікує від нас полеміку в теперішньому.
Структура нагадує наукову роботу:
- пролог-вступ, який розпалює серце та налаштовує душу до сприйняття поглядів закордонних та українських авторів на людські стосунки;
- хронологічно послідовні розділи, в яких автор роздумує про життя та твори авторів, які його захопили;
- епілог-висновок, лаконічний та чуттєвий.
Короч��, 10/10, всі лаври найкращого есеїста цього року — Володимиру Єрмоленко!) -
Шикарка книжка, я насолодилась. Особливо першою десь третиною. Чому саме першою третиною? Там автор менше концентрується саме на аналізі текстів, проте аналізує цілу епоху. Я б навіть назвала це не аналізом (бо аналіз надає головну роль мозку, обдумуванню), а відчуванням. Надзвичайно влучно підібрані слова щоб описати чим було кохання; так, що вдається це відчути. Так, що хочеться сказати: так, так, саме так відчувається кохання.
Щобільше ми наближаємось до сучасності, тим "вловимість" того, чим є кохання в різні епохи, зменшується (на мою суб'єктивну думку).
Дуже сподобався формат "Читати- Слухати- Дивитись", занотувала собі багато на майбутнє.
Хочеться ще прочитати "Далекі близькі".
Мені дуже подобається оцей тренд, говорити про філософію, культуру, історію в такій близькій та цікавій формі. Книжка дуже надихає на поглиблення дотичних тем, на те, щоб копати далі.
Я закохана в те, що роблять Володимир Єрмоленко та Тетяна Огаркова, обожнюю їх подкаст і їх як сім'ю. -
Я отримала колосальне задоволення, багаж нових знань, і свіжий список до прочитання, бо кожен розділ настільки глибоко розбирав твори, що не можливо втриматися від потреби негайно прочитати першоджерело.
Зібрання філософсько-аналітичних есеїв про літературу (і трошки про мистецтво загало��) про кохання в різні часові проміжки і на фоні змін у суспільстві (можливо і загострених мистецтвом). Це як заглянути за куліси створення літературного твору, покопатися у головах і життях письменників. Автор зміг вловити сутність часу через почуття, кохання, секс і стосунки у певну епоху. Він передав це одночасно і логікою, і емоцією.
Книжка - інтелектуальна, емоційна і філософська мішленовська вечеря для мозку. Щиро рекомендую. -
Дуже хороша книга! Я в житті мало читала есеїстики, і на мій невибагливий смак пан Єрмоленко грається словами з розумом, любов'ю і насолодою. Окрім відкриттів про давніші епохи європейської культури, я також дізналась про і записала собі в to-read декілька романів, що мають стати "моїми" (якщо довіряти описам автора).
Мені лише не сподобались повтори фактів в есеях - було враження наче наче автор не міг вирішити, де ж залишити цей чи той параграф, врешті-решт забувся видалити, а коректори не побачили. -
я думаю це буде найвизначальніша книжка 2023 року, і я точно ще буду до неї повертатись. кожен розділ це можливість вступити в діалог з митцями, а потім і з самим паном Єрмоленком, який дає влучні коментарі. довго не могла вловити цю дихотомію, бо вона мене залишала з вибором: обирай або далеке і пристрасне або близьке і безпечне, але банальне. проте наприкінці отримала свою відповідь
-
Неймовірна книжка. Тонка, красива, сповнена оригінальних міркувань. Хтось у відгуках нижче дуже влучно порівняв стиль цієї книжки з ажурним мереживом - саме така вона і є на дотик читача. Це мереживо, у якому переплітаються легкість, глибина, надзвичайна ерудиція автора, і твоя особиста радість та гордість за таку чудову українську літературу *).
-
UA: Поетично та прекрасно про мистецтво та літературу, про Далеке та Близьке, про Нестачу та Надлишок.
EN: Poetic and beautiful about art and literature, about Far and Near, about Lack and Surplus. -
Гарний нонфікшн, який читаєш як художню літературу. А ще після нього хочеться в Італію
-
"Ерос і Психея" -- найкраща нон-фікшн книжка, яку я читала.
Слог Володимира Єрмоленка дуже приємний, читати легко та цікаво. Книжка наповнена цікавою інформацією та, водночас, роздумами про суть кохання. Вона складається із 15 розділів, кожен з яких присвячений якісь авторці або автору. Увага зосереджена на тому, як ці люди та їх час бачили кохання, але також є багато інформації про їх життя та світогляд. Особливо приємно те, що я ні разу не помітила ніякої мізогінії або сексизму -- хоча це й не дивно, бо у автора є троє доньок.
З книги є багато чудових цитат, для мене виділити одну найулюбленішу неможливо. Я люблю перечитувати їх тоді, коли сумую або злюсь
Також хочу відмітити якість видання -- папір товстий, чорнила не змазуються, обкладинка тверда, сторінки не випадають
Збираюсь прочитати ще щось від В. Єрмоленка. Раджу усім, ця книга того варта!!
