Late-Medieval German Women's Poetry: Secular and Religious Songs (Library of Medieval Women) by Albrecht Classen


Late-Medieval German Women's Poetry: Secular and Religious Songs (Library of Medieval Women)
Title : Late-Medieval German Women's Poetry: Secular and Religious Songs (Library of Medieval Women)
Author :
Rating :
ISBN : 1843840219
ISBN-10 : 9781843840213
Language : English
Format Type : Hardcover
Number of Pages : 164
Publication : First published October 1, 2004

Although there were a number of outstanding women writers of the late middle ages, it was not thought that women composed lyric poetry. Albrecht Classen's careful investigation of archival material, however, proves this to be a misconception, and in this volume he presents a selection of secular love songs and religious hymns composed by fifteenth- and sixteenth-century German women poets, here translated for the first time, based on his two-volume edition in the original language. Many women seem to have left their works anonymously, or hid their names in their texts using acrostics; in these and other cases, applying appropriate research tools, Classen has identified a considerable corpus of women's poetry which now promises to fill the gap previously supposed to exist in the history of medieval and early-modern German women's poetry.

Albrecht Classen translated the poems from the original German, composed the Introduction, the notes, and the final annotated bibliography. Besides this, he wrote an interpretive essay after the translations and before the bibliography,

Late-Medieval German Women's Poetry: Secular and Religious Songs (Library of Medieval Women) Reviews

  • verbava

    ця невеличка збірка світських і релігійних жіночих віршів, складених у німеччині, ймовірно, з кінця xv до кінця xvi століття, показує поезію в її цілковитій позачасовості. ось, напиклад, фрагмент релігійної пісні, яку написала єлизавета, герцогиня брауншвайг-каленберзька (перепрошую за переклад з перекладу):

    О Боже, мій Господи, вони не збираються
    Поширювати Твою славу і Твої слова,
    Вони тільки прикидаються богобоязкими,
    Вважаючи, що можуть знищити Твої слова.
    Тому, прошу, винищи їх,
    Щоб Твої слава і слова лишилися істиною,
    Бо ж це – те, що вони найбільше ненавидять.

    як, мабуть, можна здогадатися, в цьому тексті (а він великий, 18 строф), написаному, ймовірно, в ув'язненні, герцогиня лає ворогів і віровідступників. «прошу, винищи їх» може бути найоригінальнішим ходом, який у цій частині книжки трапився, бо й сам перекладач і коментатор визнає, що релігійні вірші доволі повторювані.

    утім, зі світськими ситуація та сама: є кілька тем (любов радісна; любов сумна: через старого чоловіка, розлуку, зраду, вагітність і зраду тощо), у них є типові тропи, і хоч якісь наративні вказівки на те, що ці вірші походять із середньовіччя, нехай пізнього, трапляються доволі рідко. ось, наприклад, строфа з анонімної любовної пісні xvi віку:

    Молодий і дикий чоловік
    Ощасливив мене,
    Червоними вустами
    Спокусив мене,
    Він казав мені багато солодких слів,
    Аж поки не скорив мене,
    І зробив неможливим лишатися там, де я колись була,
    Ось що він зміг учинити.

    вирізняються в добірці хіба вірші про «полюбила студента, тепер більше ні за кого заміж не піду, мамо, дивися, який же він розумний» (коментатор припускає, що автором його міг бути, власне, якийсь студент) і про «мене запроторили до монастиря, але я звідси таки втечу, бо господь вигадав для людей тільки один орден – сім'ю» (імовірно, реформаторський текст – серед активних реформаторок було чимало колишніх католицьких черниць).

    але навіть попри типовість, брак соковитих деталей, у які хотілось би вгризтися, і те, що вірші подані в підрядниках, їх цікаво читати. на жаль, коментарі трохи менше. і я не зовсім довіряю перекладачеві/коментаторові, коли він намагається реконструювати чи уточнити текст – однак альтернатива тут одна, вчити старонімецьку і вправлятись у палеографії, а таких планів у мене наразі нема.