Ящик для письменных принадлежностей by Milorad Pavić

Ящик для письменных принадлежностей Reviews

• 
  Lady Selene

  "Dreams are forgotten as soon as you pass through the nearest door. What remains is only the frame. But how do you forget the language you dream in and grew up with? I managed to forget other languages now, in this war. As it is, one emerges from war more or less dumb. In this war, I began to stammer in Serbian.
  
  Finally in Bosnia I forgot my own name. That's an excellent basis for starting this course, I thought. Just as the thought of you is an excellent basis for a start. So as to not forget your name as well, I had to keep writing it down on water. On the Sava River.
  
  I don't know if you know that forests migrate?"
  
  This is an exceptionally Erudite piece of writing - an allegory of the complex relationship between the Balkans and Europe during the dissolution of Yugoslavia and its aftermath, seen through the eyes of two primordial lovers whose tragic bond can be found repeated in all ancient poetry of Greece and Rome.
  
  There is something deeply Borgesian about Mr. Pavić, this story is a puzzle of memories and emotions associated with particular smells as well as an exploration of the deep connection between language and identity and the ways they are affected by the horrors of war - civil war.
  
  "The paleness of his face somehow seemed at least four or five generations old. And in that paleness hovered something like a scar. To greet the night of all your nights as day, you need to recognise in advance which pair of years is coming to your life. "
  
  [have read in Serbian, decent English translation is available]
• 
  Artem Huletski

  Нас окружает множество предметов, обрывков воспоминаний... Если сложить их все в один ящик, получится человек, которого мы сами собрали за всю жизнь.
• 
  Bojana

  Fenomenalna knjiga. Savrsena za posveceno i produbljeno citanje. Ima recenica koje nadmasuju cela poglavlja, a to samo Pavic moze da postigne. Iako je knjiga malecna, nosi toliko tajna da joj se mora sa vise strana prici, tako da cu morati barem jos jednom da je procitam. Preporucujem je svakome ko voli da bude zbunjen. Nahranila sam svoju radoznalost.
  
  "... ako otkriješ tajnu, postaješ deo tajne."
• 
  Arkadii Tkachuk

  Перша прочитана книга в 2020-му і заодно - перша прочитана книга Милорада Павича. Сама назва мене вже заінтригувала, але текст перевершив усі мої очікування! Надзвичайно приємно і символічно, що свій читацький рік я почав із такої прекрасної книги.
  
  1) естетична сторона - найпростіший рівень сприйняття. Що тут сказати окрім того, що читання цього роману викликає шалений екстаз? Несподівані поєднання слів та образів, загравання з всіма органами чуттів, метафори, що просто обеззброюють, сплетіння сюжетних ліній через спільний образ простого ящика, що, коли вдуматися, є просто геніальним ходом, виконаним із віртуозною майстерністю - ось коротка характеристика естетичної складової тексту.
  
  2) символічна сторона - надзвичайно складна. Я навіть не візьмуся відчитувати всю багатошаровість символічної сторони книги. Здавалося б, якихось 150 сторінок, - а там бездонна криниця інтерпретацій. Можливо, навіть сам автор не зміг би виявити всі символи і розтлумачити всі їх значення. Але можу сказати одне - всі слова, репліки, сюжетні ходи, описані образи - невипадкові. І з кожним розгаданим символом задоволення від читання подвоюється.
• 
  Yaroslava Yakovenko

  Напевно, якщо вже не ящик для письмового приладдя, то скринька з безліччю відділень і сховків була багато у кого в часи дитинства. У мене була музична скринька з танцюючою балериною. І здавалося, що її змушена кружляти бранка, сумує за тишею, бо мелодія «До Елізи» Бетховена лунала з моменту відкриття.
  
  У цій книзі ящик – метафора людської душі, саме життя заховане у скриньці! З кожним відкритим сховком ящика автор майстерно заманює усе глибше у дивні алюзії, де так багато переплуталося міфів з сучасністю. З людьми так само, коли встигаєш надивитися на безліч життєвих історій, де у кожного свої тріщинки. Між чорним і білим 256 градацій сірого, тому важливо бути критично чесним з собою. Якщо ти добре знаєш себе, то претензій до світу і марних очікувань буде менше. Коли ти наповнений, тобі є що віддавати. Ти – сам собі ящик.
  
• 
  Platon Cristina

  O poveste magică cu și fără conținut, însă această confuzie nu-l deranjează pe cititor. Narațiunea te cuprinde în mrejele ei fără a-ți chinui creierul cu o oarecare structură.
  
  În fața ta stă o cutie pentru instrumente de scris, pe care ai cumpărat-o de la cineva, fără prea multe așteptări. Pe lângă asta, ți s-a părut și prea scumpă. O descoperi și vezi că aceasta păstrează secretul fostului proprietar… sau proprietari?! Ești curios? Vrei să scoți toate misterele la suprafață? Asta și face Pavic. Autorul trece de la o despărțitură la altă, scoțând lucrușoare și scrisori, care, puse cap la cap, alcătuiesc o poveste bizară, misterioasă, plăcut de erotică și iluzorie.
  
  Extravagantă, delicioasă, o istorie cu o undă de parfum sofisticat!
• 
  Anastasia Bodrug

  Cutia pentru instrumente de scris e la fel de complicată ca și viața unui om. Cu fiecare spațiu de depozitare deschis al cutiei, autorul descoperă din ce în ce mai multe istorii despre proprietarii anteriori. Dacă te cunoști bine, atunci și așteptări zadarnice vor fi mai puține. Când ești plin, ai ceva de dat. Ești o cutie pentru tine însuți.
• 
  Teo

  🌬️ მაგიური ფაზლია ეს წიგნი, დამთავრებისთანავე ხელახლა წაკითხვა რომ მოგინდება.
• 
  Mary Beglaryan

  I often choose a book based on its title, and this one as well was very intriguing, suggesting a collection of stories about the forgotten items and memories from the former owners of the writing box.
  However, I found the stories within too messy for my personal taste and the overall storytelling did not click for me.
• 
  Tamhouellebecq

  სულში არ არსებობს სივრცე,გულში არ არსებობს დრო.
• 
  Ann

  Serbia
• 
  Luka Markota

  Nisam ovde da pričam o sadržaju oveg romana ća je veći od sveg. Možda da rečem da se u poklopcu nalaze neke razglednice pisane ženskom rukom. Virujen da već svi znate napamet. Čitan je prije mene, a sigurno će i posli. Sad znam, nije lagano štivo. Definitivno za preporuku, ali ne za svakog. Ne znam da li ikad ikakvo remekdjelo bilo baš za svakog, i ne triba bit. Da lažem nema smisla, nisam pametan, a knjiga je pametnija od mene. I još pored svega miriše. Posjeduje miris mora, raznih parfema itd. U nju je utkan čitav život, a svi znamo da sad ne nabrajam, šta znaći život. Momenti sreće, ljubavi, važnost duše, pa ćak i smrti. Uživah dok istraživah gornju, srednju i donju ravan kutije s puno škafetina, komora i tako dalje. I nekako mi žao što brzo kraju dođoh, al raduje me činjenica da ću ju ponekad opet čitat, jer, imam ju na svojoj polici tako da mi ovo nikako neće bit zadnji susret s njom..
  
  Milorad Pavić ima jako dobar stil. Slikovito piše i nekako živo. Nikad ne bijah u Parizu, Grčkoj ili Kotoru, a opet imam osjećaj da sam sve prošao uz pomoć samo jedne knjige od neki 169 strana. Da, kratka knjiga po broju stranica, ali opširna, duga i jako teška. Treba se pažljivo i polako čitat da bi se razumila..
  
  I za kraj, nešto rečeno iz moje lude glave:
  Knjige su kutije za pisanje koje u jednom trenutku pronalaze nas..
• 
  Trounin

  Каждая вещь хранит историю. И не всегда об этом следует рассказывать. Но писатели – народ особенный. Им нужно о чём-то беседовать с читателем. Поэтому они могут разбираться с содержимым чего угодно, хоть дорожного чемодана, хоть ящика для письменных принадлежностей. Хорошо, если автор ничего не придумывает, рассказывая как есть. А бывает и так, что фантазия заменяет действительность, побуждая представлять описываемый объект, дополняя повествование чем угодно. Собственно, Павич представил себе ящик, описал его внешне, предположил структуру и стал разбираться, с чем ему предстоит столкнуться по мере изучения его содержимого. Таким образом возник ящик для письменных принадлежностей, сменивший множество хозяев и теперь представляющий загадку, поскольку прежние владельцы обязательно в нём забывали свои вещи.
  
  
  (c) Trounin
• 
  Blazz J

  5/5. Pisatelj M. se z ženo J. odpravi na dopust v črnogorski Kotor, piha burja, piha jugo, par se pred vetrom skrije v konobo, kjer za zadnji hod, desert, naročita priporočeno kotorsko specialiteto. Natakar Stavro/Gavro pa jima servira pisalno skrinjico angleške izdelave, ki je menjala več lastnikov, še več pa valov. Mornariški dnevnik, v strip zavito pismo, to bo gospod pisatelj, vaš poobedek.
• 
  Rina

  Не вкурила) Всегда трудно говорить о сюре, потому что он воспринимается очень индивидуально. Не могу сказать точно почему, например, Виан вызывает у меня бешеный восторг, а Павич - только недоумение. Возможно, эта история - аллегория на что-то политическое, о чем я не в курсе?..
• 
  Kseniya Zarubina

  Прекрасная загадочная книга, наполненная атмосферой любви, жизни, тайны. Книга, в которой растворяется разум, исчезает реальность, полное погружение в мир снов, чувственный, страстный, обволакивающий.
• 
  Danica

  Definitivno će mi biti potrebno par dana da sumiram misli. Toliko.
• 
  Stany

  Pavic as brilliant and playful as he gets. Such a unique, amazing writer.
• 
  Katarina

  ,, Ne znam da li znaš da se šume sele?
  Kad krenu, one polako i dugo putuju...
  ***
  Ne znam da li znaš da se šume sele?
  Kada krenu, one polako i dugo putuju tražeći sebi bolje mesto...
  ***
  Ne znam da li znaš da se šume sele?
  Kad krenu, one polako i dugo putuju tražeći sebi bolje mesto.
  Najradije s jeseni polaze na put.
  Kao ptice...Ili kao čovek...
  ***
  U DUŠI NE POSTOJI PROSTOR, U SRCU NE POSTOJI VREME...
  Ne znam da li znaš da se šume sele? '' M.P.
• 
  Veneta Ivanova

  КУТИЯ ЗА ПИСАНЕ- така е преведено заглавието на български език. Великолепен роман!!! Препоръчвам!!! Стилът му е точно по мой вкус!!! Чета и се връщам назад отново и отново, за да препрочета и усетя пасажите, които са ме впечатлили.